Чому відбуваються конституційні перевороти?
Щоб уникнути порочного кола при визначенні співвідношення політичного і правового підходів сучасна наука розглядає переворот як політично нейтральне явище: переворот може бути першим кроком революційного процесу (коли кінцевою метою є соціальні та економічні перетворення), спробою зупинити або повернути назад цей процес (наприклад, з метою реставрації) або взагалі не ставити інших цілей, крім захоплення і перерозподілу влади. При такому підході переворот постає як метод завоювання влади, причому без певної політичної чи соціально-економічної атрибуції. Це визначення концентрує увагу на техніці перевороту, виключаючи аналіз його наслідків для політичної системи.
Важливо розмежувати юридичне і політологічне розуміння перевороту. Перше передбачає його розуміння як розриву правової спадкоємності, друге – як факту захоплення політичної влади в державі іншою групою. Таким чином, конституційний переворот – це завжди політичний переворот (у тій мірі, в якій правова система визначає політичну); але політичний переворот аж ніяк не завжди є конституційним (захоплення влади може бути здійснений в рамках діючої конституції і без її формального порушення).
Під конституційним переворотом ми розуміємо ситуацію цілеспрямованої зміни конституційного ладу в шуканому політичному напрямку, який не спирається на зафіксовані формально юридичні процедури перегляду основного закону або внесення до нього поправок. Знищуючи старі юридичні норми, переворот створює ситуацію правового вакууму, який може бути заповнений різними, але неминуче викликають розрив конституційної наступності способами.
Соціальна функція конституційних переворотів – дозвіл криз в праві. Конституційна криза може бути визначений як виникнення в суспільстві розколу щодо цінності норм основного закону, що виражається в принципово відрізняються один від одного уявленнях про необхідність його збереження або зміни. Конституційна криза завжди в тій чи іншій формі зачіпає легітимність конституційних інститутів державної влади, коли істотна частина суспільства не тільки відкидає цю легітимність, але й готова зробити активні дії для перегляду конституції. Ці ініціативи з перегляду конституції можуть виражатися в протиставленні одного правового світогляду іншому або навіть одних норм чинної конституції іншим, а можуть мати яскраво виражений антиправової характер. Тому в центрі дискусії в ході численних конституційних криз новітнього часу виявлялася проблема співвідношення двох різних методів змін основного закону – конституційної реформи та конституційної революції (перевороту), які дозволяють узагальнити всі відомі ситуації зміни політичного ладу з юридичної точки зору.
Способи виходу з кризи визначаються його гостротою і підготовленістю суспільства (його правової системи) і правлячого класу. Істотними факторами виявляються, по-перше, існуючі в даній політичній культурі традиції ставлення до права і способам його зміни, по-друге, гнучкість або жорсткість конституції (очевидно, що другий варіант більш схильний переворотів); по-третє, позиція елітних груп – готові вони прийняти результати перевороту чи ні. Ці три чинники виражають основні вимоги до стабільної правовій системі: вона повинна відповідати критерію справедливості (у всякому разі, в тих рамках, які встановлюються публічної етикою), бути виражена в нормах позитивного права і бути ефективною (право повинно бути реалізоване на практиці).
З точки зору права, способи розв’язання кризи зводяться до трьох основних моделям зміни – правовий, внеправовой і антиправової. До неправовим змінам звертаються в тих випадках, коли неможливо здійснити зміни правовим шляхом (в рамках конституційної легальності) або екстраправовим (наприклад, вдаючись до широкому тлумаченню конституції, що межує з її зміною). Отже, конституційний переворот є інструмент вимушеної зміни конституції. Це – хірургічне втручання в конституційний організм, яке може завершитися як смертю, так і одужанням.
Якщо конституційну кризу може бути визначений як об’єктивна стадія при переході від однієї фази конституційного циклу до іншої, то конституційний переворот (в одній з численних форм) – можливий механізм цього переходу. У цьому сенсі конституційний переворот – це окремий випадок загальної теорії конституційних циклів [320].
(2 votes, average: 5.00 out of 5)