Аналіз вірша Твардовського “Весняні рядки”

У багатьох любителів поезії творчість Олександра Твардовського асоціюється з подіями Великої Вітчизняної війни. Дійсно, цей поет пішов на фронт військовим кореспондентів в 1938 році і брав участь спершу у фінській компанії, потім у звільненні західної Білорусії. Потім були фронтові дороги Великої Вітчизняної війни, яку поет зустрів у Воронежі. Однак мало хто знає про те, що в душі Твардовський до самої смерті залишався тонко відчуває ліриком, кумирами якого були Пушкін і Лермонтов, Фет і Некрасов. Важко сказати, як би склався творчий шлях цієї людини, якби не війна. Але безперечно одне: ліричні твори Твардовського не менше цікаві, ніж військова поезія.

Прикладом тому може служити вірш “Весняні рядка”, написане в 1925 році і присвячене рідного хутора Загір’я. Саме тут пройшли самі безтурботні і романтичні роки життя юного поета, який навчився простими словами передавати красу навколишнього світу. Звичайне весняний ранок поет сприймає, як дар небес, відзначаючи: “Не кваплячись, потроху, сонце встає за бугром”. Його промені поет порівнює з тонким ліщиною, гілки якого гнуться під легким весняним вітерцем. З першими сонячними променями оживає природа, адже вранці у кожного є свої турботи і обов’язки.

“Заговорила Скворешня – маленький радісний дім”, – зазначає автор, захоплюючись не тільки працьовитими пташками, а й тим, як прокидається навколишній світ. Ось уже сонце нагріло перші проталини, і про прихід весни говорять не тільки дерева і ранні польові квіти, а й відкриті навстіж ворота сільських садиб, прогріті сонцем призьби біля будинків.

Як і багато російські поети, Твардовський наділяє якостями живих людей неживі предмети, що надає його творам дивовижну образність. “Відтанув перемерзлий хутір, на сонце вікна розплакалися”, – зазначає поет. Він також не втомлюється дивуватися тому, як швидко перетворюється природа. Ще вранці по засніженій узліссі мчали сани, “а до полудня – полем сонце тягне велику теплу весну”.

Однак найточнішим і вірним провісником зміни пір року є журавлі, які, “перегукуючись, звершують новий переліт” і повертаються на батьківщину з теплих південних країн. Їх приліт означає, що холоди вже не повернуться, і весна дійсно вступила в свої права. Нова сторінка життя відкрита, і дивовижний автор, іменований природою, вже починає свою чергову літопис часів року.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Аналіз вірша Твардовського “Весняні рядки”