Аналіз вірша Єсеніна “Ти мене не любиш, не жалієш”

На своєму життєвому шляху Сергій Єсенін зустрів чимало жінок, які викликали в його душі різні любовні почуття. Офіційній історії відомо, що Єсенін був тричі одружений. Однак не один з них не мав щасливого завершення. Поет був неодноразово залучений в романи на стороні, які лише на мить допомагали йому відчути потяг, пристрасть і задоволення.

У 1925 році поет створює свій черговий літературний шедевр “Ти мене не любиш, не жалієш…”. Критики досі не можуть встановити, кому ж саме була адресована дана робота. З тексту вірша можна зрозуміти, що мова йде про дівчину легкої поведінки, з якою одного разу Єсенін провів пристрасну і бурхливу ніч.

Відчайдушний і нещасний поет був частим гостем у повій. Він шукав співчуття, він намагався залікувати душевну рану, однак, чудово розумів, що зробити цього не вийде. Адже жінки такого плану працюють за гроші або ж за частування, тому, вже завтра вони не згадають про своє нічному гостя, їм абсолютно все одно, ким він був і що відчував.

Поет описує свою нічну знайому без особливого захоплення. Ця жінка не може відповісти поетові справжніми, любовними почуттями. Щоночі в її ліжку новий коханець, тому, мови про співчуття і бути не може.

Крім того, в своїй віршованій роботі Єсенін звертається до інших чоловікам, юним і наївним кавалерам, яким така спокусниця може закрутити голову, а потім розбити серце. Їй не можна вірити, її слова не варто сприймати всерйоз. Автор припускає, що ще коли-небуть зустрінеться зі своїм нічним знайомої. Однак, вона, як і зараз, викличе на його душі суцільне байдужість.

Роки плідного спілкування з жінками розчарували Єсеніна. Він перестав їм вірити. Він втомився розчаровуватися в брехливих і награних відносинах. Душа поета спустошена. І в ній більше ніколи не посилаються надія і віра в жінок.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Аналіз вірша Єсеніна “Ти мене не любиш, не жалієш”