Аналіз вірша Некрасова “В повному розпалі жнива сільська”
Мати Некрасова – Олена Андріївна Закревська – одружилася, не отримавши згоди батьків. Вони не бажали віддавати розумну і добре виховану дочку заміж за поручика і заможного поміщика Олексія Сергійовича Некрасова. Як це часто буває в житті, в результаті батьки дівчини мали рацію. У шлюбі Олена Андріївна бачила мало щастя. Чоловік її нерідко жорстоко розправлявся з селянами, влаштовував оргії з кріпаками дівчатами. Діставалося і дружині, і численним дітям – у Миколи Олексійовича було тринадцять сестер і братів. Побачені і пережиті в юному віці жахи зробили великий вплив на всю творчість Некрасова. Зокрема, любов і співчуття по відношенню до матері знайшли відображення в численних віршах, присвячених важку долю простої російської жінки. Одне з найпопулярніших – “В повному розпалі жнива сільська…” (1862).
Дія твору відбувається в літню пору – найбільш напружену для селян. Роботи було дуже багато, а рук часто не вистачало. Головна героїня тексту – селянка, вимушена в спеку нестерпний, під променями палючого сонця працювати в поле. На самому початку вірша дається тезу, який в подальшому Некрасов буде доводити за допомогою яскравих прикладів:
Частка ти! – Російська доленька жіноча!
Навряд чи важче знайти.
В поле жінці докучає не тільки нестерпна спека, а й заважають полчища комах – дзижчать, жалких, лоскочуть. Піднімаючи важку косу, селянка порізала ногу, але навіть вгамувати кров у неї не вистачає часу. Неподалік заплакав її маленька дитина, якого потрібно терміново заспокоїти, заколисати. Близько люльки зупинилася вона буквально в хвилинному замішанні, викликаному нелюдською втомою. Ліричний герой, від імені якого ведеться розповідь про нещасну селянці, з болем і гіркою іронією радить їй заспівати дитині “пісню про вічне терпінні”. Незрозуміло, що у жінки під віями – піт чи сльози. Так чи інакше – їм судилося канути в жбан з кислим квасом, заткнути брудної ганчіркою.
Вірш “У повному розпалі жнива сільська…” створювалося вже після скасування в Російській імперії кріпацтва. До реформи цієї Некрасов ставився різко негативно. На його думку, життя простого російського людини-трудівника не сильно змінився. Микола Олексійович вважав, що селяни вибралися з однієї кабали, щоб відразу ж потрапити в іншу. В даному тексті подібні думки безпосередньо не висловлюються, але маються на увазі. Героїня твору – мабуть, жінка формально вільна, але чи став від цього легше її каторжна праця? Для Некрасова негативну відповідь на питання цілком очевидний.
В образі селянки зосередилися риси типової простий російської баби, яка і коня на скаку зупинить, і в палаючу хату ввійде, і є приготує, і дитини виховає, та часом і не одного, а декількох. Єдиний її недолік, відповідно до думки Некрасова, – зайве терпляча, адже бувають випадки, коли заперечити, збунтуватися просто необхідно. Вкрай важливо, що селянка – не просто гарна працьовита робітниця, але і турботлива мати. Образ мами, нескінченно люблячої своєї дитини і дарує йому всю свою ніжність, проходить через усю творчість Некрасова. Власної матері поет присвятив ряд творів – “Лицар на годину”, “Останні пісні”, “Мати”, адже саме вона, зображена страждальницею, жертвою середовища грубої і розпусної, скрашувала тяжкі години дитинства Миколи Олексійовича. Не дивно, що її риси відбилися в значній частині жіночих образів, виведених в його ліриці.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)