Аналіз вірша Мандельштама “Безшумне веретено”

Відповідно до класифікації знаменитого філолога і літературознавця Гаспарова, 1908 – 1911 рр. – Час учення для Мандельштама. У цей період він пише вірші в дусі творів зі збірки “Романси без слів” видатного французького поета-символіста дев’ятнадцятого століття Поля Верлена. У ці роки створено вірш “Безшумне веретено”, що вводить в творчість Мандельштама два значних мотиву: нескінченності і ритму. Ритм веретена тут тотожний ритму часу, заданому світом і ліричним героєм. Вкрай складно стає відокремити особисте від вічного, адже:

Всі однаково темно;
Все в світі переплетено
Моєю власної рукою…

Згодом пафос самосвідомості Мандельштама полягатиме в бажанні внести в ритм власні відтінки, порушити гармонію, пов’язану з вічністю.

Ряд дослідників поезії Осипа Емільовича відзначають зв’язок вірші “Безшумне веретено” з творчістю Франсуа Війона. Основний мотив лірики французького поета епохи пізнього Середньовіччя – крихкість людського життя. У “безшумно веретені” Мандельштам позначає місце ліричного героя в статичному світі. Рух веретена може носити доленосний характер, якщо людина не здатна керувати часом і повністю йому підпорядкований. У такій ситуації він не може відповідати за те, що відбувається у власному житті. Переклички Мандельштама з Війон не випадкові. Осип був добре знайомий з творчістю французького лірика і навіть присвятив йому статтю під назвою “Франсуа Віллон”. Прямо згадується середньовічний поет у вірші 1937 року “Щоб, приятель і вітру і крапель…”:

Поруч з готикою жив озоруючі
І плював на павукові права
Нахабний школяр і ангел краде,
Незрівнянний Віллон Франсуа.

“Божевільне веретено” відсилає читачів до античної міфології. Конкретніше – до мойрам, богинь долі. Стародавні греки уявляли їх у вигляді трьох сестер: Клото пряде нитку життя, Лахес визначає долю, Атропа перерізає нитку, уособлюючи невідворотну смерть. Згідно з Гомером, навіть Зевс був зобов’язаний підкорятися волі мойр. Саме сестри визначали термін людського життя і дбали про те, щоб люди не провели на світлі більше відведеного їм часу. Образи, аналогічні мойрам, зустрічаються у стародавніх римлян (парки), в германо-скандинавської міфології (норни), часто згадуються в творах мистецтва.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз вірша Мандельштама “Безшумне веретено”