Простота музи Некрасова

План
I. Чесне, сьогодення, вчинене в ліриці Некрасова.
II. Отшліфованності і завершеність творінь поета.
1. Афористичність віршів Некрасова.
2. Неприйняття пихатих, вигадливих фраз.
3. Уміння передавати мову народу.
III. “Я ліру присвятив народу своєму”.

Лірика Некрасова має свій неповторний, що не схожий ні з чим колорит. У ній немає височини Пушкіна, трагічного надлому Лермонтова, вишуканості і таємничості Блока, барвистості Єсеніна… Але є в ній щось таке чесне, справжнє, вчинене!
Характерна риса його віршів – афористичність. Його фрази настільки влучно підібрані, зважені, відшліфовані, що до них, як до істинних, завершеним творінь, нема чого ні додати, ні відняти. Хто з нас не знає слів “Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний” (“Поет і громадянин”)? А інші, ємні, багаті, сильні фрази з того ж вірша? Громадянин звертається до Поета: “… помітний ти, // Але так без сонця зірки видно”; “Блажен базікає поет // І жалюгідний громадянин безмовний!” Як він влучно характеризує бездіяльних, слабовільних негромадян, перечікують важкі часи:

Ми даром гинути не хочемо,
Ми чекаємо: авось допоможе час,
І горді тим, що не шкодимо!

А так чудово просто і несподівано сварку між люблячими людьми ніхто ще, по-моєму, не описував, як це зробив Некрасов у вірші “Ми з тобою безглузді люди…”:

Говори ж, коли ти сердита,
Все, що душу хвилює і мучить!
Будемо, друже мій, сердитися відкрито:
Легше світ – і швидше набридне.

Не вдаючись до прикрашеним, бундючним, химерним фразам, Некрасов ні-ні, та й уверне зовсім несподіване слово, яке доведеться дуже до речі, додасть особливого колориту його віршам: “Надривається серце від муки, // Погано віриться в силу добра”, – як “смачно” звучить у цій фразі звичайне слово “погано” (“Надривається серце від муки…”)!
Особливо майстерно вміє Некрасов передати жвавість і барвистість народної говірки. Найяскравіший приклад – поема “Кому на Русі жити добре”:

Мужик що бик: втовкмачити
У довбешку яка примха –
Колом її оттудова
Чи не виб’єш: впираються,
Всяк на своєму стоїть!

А чого варті опису душевних переживань простого візника у вірші “В дорозі”! Нехитро, грубуватими словами розповідає ямщик про своє горе – важко хворої дружини:

Чуєш, як тріска худа і бліда,
Ходить, тоісь, зовсім через силу,
У день двох ложок не з’їсть толокна –
Чай, звалимо через місяць в могилу…

Недарма Некрасов любимо народом, недарма сам він каже: “Я ліру присвятив народу своєму”. Кому ще вдалося так живописати гідність і велич російського народу, не закриваючи очі на недоліки і вади, як це зробив Некрасов у поемі “Кому на Русі жити добре”? Саме невибагливої, чесної і глибоко люблячої музі Некрасова вдалося охопити і тонкість почуттів, і духовний потенціал, і грубість манер, і неуцтво простого народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Простота музи Некрасова