Аналіз оповідання “Стара Ізергіль” Максима Горького
Розповідь Максима Горького “Стара Ізергіль” відноситься до ранніх творів російського письменника і продовжує романтичні мотиви його творчості.
Горький написав цей твір під враженням від подорожі по південній Бессарабії в 1891 році. Сам же письменник вважав цю розповідь одним з найкращих і найкрасивіших в своїй творчості.
Композиція “Баби Изергіль”
Розповідь складається з трьох новел, які з’єднані між собою загальною ідеєю. Подібна композиція “Стара Ізергіль” досить складна, оскільки новели представлені як самостійні твори, які оповідають про історіях, які лише частково пов’язані між собою.
Але новели пронизані єдиною ідеєю, яка полягає в тому, щоб показати справжню цінність людського життя. За допомогою трьох різних легенд, Горький повноцінно розкриває образ головних героїв та їх уявлень про життя.
Письменник створює цікаву і складну систему образів, яка являє собою основний засіб для розкриття теми “Старі Ізергіль” – людської свободи і несвободи.
Ідейний зміст оповідання укладено в трьох основних, різних і яскравих образах – Ларри, старій Ізергіль і Данко.
Образи героїв – ключового до сенсу твору
Основний образ першої новели – це егоїстичний індивідуаліст Ларра, накликав на себе тягар самотності. Горький показує героя в найгіршому світлі. У людей Ларра викликає страх і гнів.
Його натуру письменник використовує для того, щоб продемонструвати до чого може призвести непомірне бажання свободи, повністю виключає поняття справедливості і любові. Ларра знає тільки власне “я” , вважає себе найсильнішим і вольовим, і відкидає все інше, в тому числі і людей.
Другий образ, створений Горьким, протилежний Ларі, це милосердний Данко-альтруїст. Він любить людей більше всього на світі і самопожертву заради них – норма життя для Данко.
Таким чином, Горький показує справжню силу, що може бути в людині – не ту, яка тисне своєю волею всіх навколо, а та, яка здатна не тільки любити, але й повноцінно виражати любов, не боячись наслідків і жертв.
Найбільш складним для аналізу являє собою третій образ оповідання – стара Ізергіль. Вона не є персонажем легенди, як два інших героя, вона – реальна людина, і її історія найбільше нагадує дійсність
Вона розповідає історію кохання, показуючи який гордої і непрімеріма з самою собою вона була. Вона розповідає про тих, кого вона любила, але немає відчуття того, що любов бабусі Ізергіль була наповнена світлом і щирістю.
Тим не менш, вона здійснювала вчинки, які були близькі саме їй, відчувається, що вона чинила так, як їй вказувало серце. Її історія більше нагадує образ Ларра, і саме новела про неї допомагає краще зрозуміти ключову тему першого уривка оповідання.
Образ старої Ізергіль доповнює образ двох інших героїв, роблячи їх більш доступними для розуміння і більш визначеними. І історії трьох героїв приводяться до однієї думки, до одвічного для літератури питання про сенс людського життя, до того, в ім’я чого людина проживає ціле життя.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)