Аналіз оповідання “Дачники” Горького
Сюжетна композиція твору побудована навколо постановки аматорського спектаклю, учасниками якого є представники російської інтелігенції, які проживають в літній період на дачних ділянках.
В образах героїв п’єси письменник дає гостру характеристику типовому класу, які відносять себе до прогресивної інтелігенції, яка не має можливості надавати позитивний вплив на суспільну свідомість, бездіяльному і що відчуває власний страх від своєї зовні спокійної, красивою, тихою, розміреного життя.
Ілюстрацією марнотратною життя досить освічених людей, позбавлених усілякого таланту, є опис письменником місця їх проживання, зображене в п’єсі у вигляді похмурого, темного будинку, що відрізняється холодними протягами крізь численні щілини, скрипом мостин, порожнечею убогих стін. Використовуючи характеристику побутових деталей письменник розкриває символічний сенс взаємин героїв п’єси, в чиїх душах панують холодність, вогкість і незатишність.
Оповідання твори робить акцент на поведінці учасників п’єси під час призначених репетицій аматорського спектаклю, результат якого так і не постане ніколи перед глядачами. Атмосфера підготовки до театрального дійства наповнена відчуттями марного безглуздості, ілюзорною абсурдності відбуваються з людьми подій. Герої відрізняються запізненням, забудькуватістю, непосидючістю, при цьому багато хто з них претендують, висуваючи гучні претензії, на виконання головних ролей в майбутньому спектаклі, проте за іронією долі всім їм дістаються комічні персонажі.
Тим самим письменник, використовуючи художній прийом у вигляді метафори, передає трагізм програних життів героїв п’єси, які вважають вправі існувати в світі ситого, спокійного, райського життя, що полягає в царювання мертвих. Саме в такому вигляді представляє автор життя дачного товариства, який демонструє внутрішню порожнечу обтяжливого вульгарного тягаря жителів.
П’єса є драматичною, хоча жоден з героїв в ній не закінчує своє життя плачевно, однак, розкриваючи істинний сенс життєвого існування дачників, письменник описує трагізм доль своїх героїв, які живуть за принципом рослин, що насолоджуються власним егоїзмом, не здатних здійснити будь-які значні зміни на своєму земному шляху.
Твір 2
Максим Горький присвятив безліч творів темі розвитку особистості людини. Він на власному прикладі показав, що людина здатна вийти “в люди”, якщо буде завзято і багато працювати і намагатися пізнавати навколишній світ. У список таких творів входять “В людях”, “Мої університети”, “Дачники”. Якщо перші два розповідають автобіографічну історію Горького, то “Дачники” по-особливому розкриває тему впливу людини на власне життя.
Так як сам Горький був родом з селян і пізніше став борцем з багатіями і кулаками, негативним прикладом в оповіданні є світська інтелігенція. Як вказує автор, це особливий сорт людей, який вважає за краще бігти від справжньої, жорстокого життя на дачу. Де сім’я інтелігентів стає дачниками. Їхнє життя дуже схожа на рослини, які ростуть на цій дачі. Вона така ж одноманітна, а вони як овочі не здатні її змінювати.
Будинок на дачі зображений темним і неприємним. Від голих стін віє холодом і не затишною обстановкою. Відразу видно, що господині в будинку немає. Пол скрипить, а з щілин дме вітер. Автор всіма силами намагається показати героїв, як людей порожніх і нікчемних. Господар думає про капітельного ремонті, але при обговоренні цього члени сім’ї стикаються з не зовсім розуміють. Дачників не можна назвати сім’єю, адже між ними немає гармонії і взаємоповаги.
Кожен герой намагається зайняти свій п’єдестал і довести, що його життя найжахливіша і сумна. У кожному з них живе егоїзм і самолюбство. Їх гордовите поведінки по відношенню до Семеновим відштовхує. Вони перекручують прізвище, показуючи, що їм не важливо запам’ятати навіть таку просту істину. Всі як один вважають, що в минулому вони зазнали багато і тепер гідні спокійною і хорошого життя. Дачники намагалися бути вище, але автор удостоїв їх комічною і дурною ролі.
Твір “Дачники” – це драма людського життя, де немає смерті, а є жалюгідне існування. Горький хоче передати, що такі люди, якщо не втечуть з з даного оточення і не поміняють свою життя і ставлення до неї, то так і залишаться на сам дні соціальної драбини в моральному сенсі. Головний трагізм тут полягає в тому, що всі ці люди зациклені на собі і свого трагічного життя, нічого при цьому не змінюючи.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)