Аналіз оповідання “Побачення” Тургенєва
Твір входить до складу прозового збірника письменника під назвою “Записки мисливця”, що розглядає в якості основної тематики людські взаємини в формі вірності, глибини любовних почуттів.
Розповідь у творі здійснюється оповідачем, який стає мимовільним спостерігачем таємного побачення двох молодих людей, представлених в образах головних героїв твору Віктора та Килини.
Килина зображується письменником як боязкою, граціозною дівчини миловидної зовнішності з густими білими волоссям і найтоншими бровами, обрамленими довгими густими віями і великими світлими очима. Дівчина не є представницею кріпаків, але освіти не має, позбавлена материнської турботи, залишившись після смерті матері з батьком, до якого відчуває страх і боязкість. Наряд Килини відрізняється охайністю і якоїсь елегантністю у вигляді чистої білої сорочки, оттеняющей благородство її молодий шкіри, картатій селянської спідниці і прикрашають шию великих жовтих бус. Для більш яскравою і точної характеристики Килини автор використовує опис букета квітів, що є важливим символом розповіді, що складається з польової горобини, череди, блакитних волошок, незабудок, які перев’язані тонкої травичкою.
Віктор представляється оповідачем як розпещеного камердинера заможного поміщика, що копіює манерами і одягом свого господаря. Зовнішність героя зображується неприємною у вигляді рум’яного, свіжого, нахабного особи, що відрізняється вузьким чолом і густими, завитими волоссям. Наряд Віктора відрізняється таким несмаком, претендуючи на панський лиск, оскільки комір хазяйського пальто підпирає вуха, а накрохмалені рукава і яскраві кільця акцентують увагу на некрасивість кривих, червоних пальців.
Сюжетна лінія розповіді оповідає про таємну зустріч на лісовій галявині Килини і Віктора, при якій молода людина повідомляє дівчину, явно зазнає до нього сильне почуття, про своє швидке від’їзді. При цьому Віктор висловлює цинічне байдужість до переживань Килини, що відчуває себе розчавленою і ображеної, залишивши заплакану на траві дівчину в повній самоті, навіть не зволивши попрощатися.
Спостерігаючи за побаченням молодих людей, оповідач робить висновок про неможливість любовних відносин між людьми, що мають різний внутрішній душевний світ, а також нездатних, як Віктор, проявляти до коханої людини ласки, турботу, розуміння, не замислюючись про негативні наслідки власних вчинків.
Серед засобів художньої виразності в оповіданні присутній літературний прийом в формі паралелізму, що дозволяє надати розповіді музикальність і естетичне настрій.
Смислове навантаження оповідання “Побачення” полягає в зображенні автором великої людської драми, що виражається в розчаруванні Килини в улюбленому чоловікові, які опинилися черствим, егоїстичному самовдоволеним людиною.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)