ЇЇ ПІСНІ – ЯК ПЕРЛО МНОГОЦІННЕ – ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
Нині ми перегортаємо одну з найзагадковіших сторінок нашої історії. Чимало їх іще чекає своїх ретельних, вдумливих і захоплених дослідників. Історія життя легендарної співачки И авторки пісень із Полтави, Марусі Чурай, нерозривно переплелася з історією нашої країни, з подіями Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, з історією українського козацтва загалом. Цілком імовірно, що саме завдяки її пісням козаки перемагали в жорстоких битвах. Адже ніщо так не піднімає бойового духу, як гарна пісня – мудра, запальна, жвава! А Марусю вважають авторкою 23 пісень, що давно стали народними: “Летить галка через балку”, “Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні”, “Сидить голуб на березі”, “Ой не ходи, Грицю…” та ін.
“Дівчиною з легенди” звуть Марусю Чурай. Тепер ця легенда дійшла й до нас. А ми обов’язково передамо її нашим нащадкам – і вічно житиме у своїх піснях талановита народна співачка. А ви, нарешті, достеменно дізнаєтесь, як народжуються і подорожують зі століття до століття, з покоління до покоління чудові витвори народного генія – легенди…
– Що ви знаєте про творців народних пісень? Пісні яких видатних українських поетів стали народними?
Звитяги наші, муки і руїни
Безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
Що клекотів у наших корогвах!
Ліна Костенко
Ще в 1877 році український письменник і журналіст Олександр Шкляревський, який усе життя збирав відомості про Марусю Чурай, видав про неї біографічний нарис. Там були, зокрема, такі рядки: “По Україні, переважно у Полтавській губернії, а також частково в Київській і Чернігівській, ходить переказ, що автором відомих і найпоширеніших у слов’янському світі малоросійських пісень була дуже молода дівчина, козачка, яку звали Маруся Гордіївна Чурай”.
А ще автор висловив припущення, що ім’я дівчини з Полтави, на відміну від імен багатьох інших творців народних пісень, збереглося “завдяки її сумній і романтичній долі”. То що ж це за таємниця, яка впродовж трьох віків збуджує уяву дослідників, письменників, усіх тих, у чиїй душі живе українська пісня?
Її називали українською Сапфо1, про неї писали художні твори, зокрема відомий вам Степан Руданський (“Розмай”), Володимир Самійленко, з творчістю якого ви ознайомитеся наприкінці цього навчального року. А ще написано прекрасну драму Михайла Старицького, романтичну повість Ольги Кобилянської.
С. Прохоров. Українська дівчина
– Які риси української дівчини підкреслив художник?
Жодних архівних джерел про долю нашої героїні не збереглося. Частково документи Полтавського магістрату знищила величезна пожежа 1658 року, а державні Полтавські архіви були втрачені під час Другої світової війни. Тому й ми, як і століття тому, йтимемо вузькими стежечками літописів, щоб відшукати те “многоцінне перло”, яке залишила у спадок наша талановита пращурка.
– Наскільки вірогідною, на вашу думку, є інформація, збережена в легендах?
Згідно з легендою, Маруся Чурай народилася близько 1625 року в родині урядника козацького полку Гордія Чурая. Садиба Чураїв розташовувалася неподалік Хрестовоздвиженського монастиря.
Славну доньку виховав Гордій Чурай – розумну, вродливу, талановиту, запальну й чесну, роботящу й принципову. Полтавці любили її так само, як і батька, – за життєрадісну вдачу, за вміння складати прекрасні пісні, за голос, що підкорював серця. Звісно, й закохувались у Марусю щиро, віддано, назавжди. Так, як Іван Іскра, – улюбленець Богдана Хмельницького, безмежно хоробрий, чесний і палкий козак. Але благородний воїн беріг своє кохання глибоко в серці: знав, що Маруся любить іншого.
Як свідчить легенда, її обранцем був Гриць Бобренко, син хорунжого полтавського полку, про якого сама Маруся склала такі рядки:
Коли б же я знала, маляра б найняла,
Його біле личко та й намалювала.
Карі оченята, котрі я любила,
Його русі кудрі я б позолотила.
Але, на жаль, її вибір виявився трагічним. Горда і щира, з ліричною душею, вона заприсяглася у вірності парубкові, який був не вартий її кохання. Він виявився слабкодухим і безхарактерним, його вчинками керувала деспотична матір. Саме вона вирішила оженити свого сина не на бідній дівчині, а на найбагатшій в окрузі – дочці осавула Федора Вишняка, Галі.
1 Сапфó (Сафо) – давньогрецька поетеса.
М. Пимоненко. Суперниці (Біля криниці)
– Уважно розгляньте картину. Поміркуйте: яка з дівчат може бути Галею, а яка – Марусею.
Висловіть свою думку: чи є характерною ця ситуація тільки для тих часів, коли жила Маруся?
Усю трагедію свого кохання Маруся виспівала в піснях:
Чом ти мене не послухав, як тобі казала:
“Ходім, серце, повінчаймось, щоб мати не знала”.
Ти все неньку свою слухав, мене покидаєш,
Покидаєш сиротину, іншої шукаєш.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)