Легендарна поетеса з Полтави. Трагічна історія життя Марусі Чурай. Пісні, що стали народними, їхня популярність, фольклорна основа, народнопоетичні образи. “Засвіт встали козаченьки”
Тема. Легендарна поетеса з Полтави. Трагічна історія життя Марусі Чурай. Пісні, що стали народними, їхня популярність, фольклорна основа, народнопоетичні образи. “Засвіт встали козаченьки”
Мета: ознайомити з легендою про Марусю Чурай, допомогти усвідомити поетичну красу її пісень, силу почуттів, у них передану; розвивати вміння виразно читати, аналізувати пісні; характеризувати образ легендарної народної поетеси; висловлювати власні судження про її твори; виховувати розуміння, що добра слава про обдаровану людину живе у віках, що поет – активний творець духовності; усвідомлення лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших героїчних предків.
Теорія літератури: народна пісня, історична пісня, художні образи, художні засоби.
Обладнання: портрети Марусі Чурай, збірка її пісень, аудіозаписи, роман у віршах Л. Костенко “Маруся Чурай”.
Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.
Хід уроку
І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
ü Перевірка домашнього завдання.
Виразне читання, аналіз історичних пісень “Чи не той то Хміль”, “За Сибіром сонце сходить”, висловлення своїх думок та вражень.
ü Виконання завдання.
Поєднайте назви художніх засобів із прикладами.
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ü Вступне слово вчителя.
Її називають українською Сафо. Про неї складено багато легенд, а ще більше написано художніх творів. Не збереглося документальних свідчень про те, що була така талановита піснярка Маруся Чурай, але в народі свято вірили, що дійсно вона була, адже збереглося чимало її пісень, які співають і зараз.
(Слухання аудіозаписів пісень Марусі Чурай “Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні” та інших, огляд портретів, книжок, їй присвячених.)
Про цю дівчину-легенду й ітиметься на сьогоднішньому уроці.
III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
ü Повідомлення учнів (або розповідь учителя) про легендарну піснярку
Марусю Чурай та про однойменний твір Л. Костенко.
За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями – у 1628 або 1629) році в сім’ї козацького сотника Гордія. Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час повстання Острянина та в 1638 році як бунтівник спалений на багатті у Варшаві, вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві. У юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями – Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини в 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він уже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганусю із заможної полтавської сім’ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла в місцевої бабусі-відьми. Але отруту ненароком випив Гриць. Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя “за заслуги її батька та солодкі пісні”. Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але, повернувшись 1653 року до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними – 1652 року в Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала черницею якогось з українських монастирів).
Їй належать пісні “Віють вітри”, “Ой не ходи, Грицю”, “Грицю, Грицю, до роботи”, “Сидить голуб на березі”, “Засвіт встали козаченьки”, “Котилися вози з гори”, “Ішов милий горонькою”.
Сюжет пісні “Ой не ходи, Грицю” ліг в основу близько десяти повістей, романів, кількох драм і поем (найбільше відома повість О. Кобилянської “В неділю рано зілля копала” та історичний роман у віршах “Маруся Чурай” Ліни Костенко (1979, 1983), а саму пісню на початку XIX ст. перекладено німецькою та французькою мовами. Цю пісню також використано в низці творів світової музики, у тому числі й композитором Ф. Лістом. Збірку пісень Марусі Чурай та біографічний нарис про неї Л. Кауфмана видано під назвою “Дівчина з легенди – Маруся Чурай” (К., 1967 і 1974).
У XIX столітті постать Марусі, талановитої складачки пісень, хвилювала багатьох діячів української культури. Так, тему отруєння невірного коханця обігрують Левко Боровиковеький у баладі “Чарівниця” (1834) та Степан Руданський у баладі “Розмай” (1854). Марусі Чурай присвячено оперету “Ой не ходи, Грицю…” (1876) харківського драматурга В. С. Александрова та драму М. П. Старицького з такою ж назвою. Проте, це твори, в основу яких покладено пісню Марусі “Ой не ходи, Грицю”, і тому в них велика частка вигадки.
Перша ж спроба показати справжні події з життя Марусі Чурай належить письменникові Г. Бораковському (1846-1890), який, використавши розповіді старого козака з Полтавщини, створив драму “Маруся Чурай, українська піснетворка”. Через вісім років В. Самійленко написав віршовану драму “Маруся Чураївна”, у якій, проте, дійсні факти щедро пересипані авторськими домислами.
1839 року в книзі “Сто русских литераторов” була надрукована історична повість О. Шаховського “Маруся, малоросійська Сафо”, на початку якої автор указав, що “зміст повісті заснований на історичних фактах”. О. Шаховський не був фольклористом і відомості про героїню одержав від Г. Квітки-Основ’яненка, що цікавився розповідями про Марусю Чурай і зібрав про неї багато матеріалів, на жаль, загублених разом з архівом письменника.
Ще один біографічний нарис “Маруся Чурай, малоросійська співачка”, друкований упродовж 1877-1879 рр. петербурзьким журналом “Пчела”, належить О. А. Шкляревському. Автор зазначає, що пісні Марусі Чурай найчастіше пов’язані з її особистим життям, і наводить багато зібраних фольклорних матеріалів про неї.
Багато довідкових та наукових праць XIX століття містять матеріали, присвячені Марусі Чурай. Наприклад, у багатотомному виданні “Русский биографический словарь” є стаття В. Гарського “Маруся Чурай”, де зазначено: “З пісень, що безумовно належать Марусі, найбільш відомі “Віють вітри”, “Ой не ходи, Грицю”, “Грицю, Грицю, до роботи”, “Сидить голуб на березі”, “Котилися вози з гори” та ін.”. У статті М. Голіцина про Марусю Чурай сказано, що вона була “імпровізаторкою українських пісень і однією з кращих співачок свого часу”. Ще варто згадати статтю професора Київського університету П. Владимирова “Участь російської жінки в розвитку народної словесності й перші російські письменниці XVIII віку”, де він зазначає: “Пісні Марусі Чурай відносяться до першої половини XVII століття. Ми не знаємо, наскільки обгрунтовано приписуються їй відомі малоросійські пісні “Віють вітри, віють буйні” або “Ой не ходи, Грицю” та ін., але, безперечно, Маруся Чурай була імпровізаторкою деяких малоросійських пісень”. Отже, П. Владимиров цілком погоджується з думкою, що Маруся Чурай – особа не вигадана.
Професор М. Возняк вважає, що, навпаки, “лише на фантазії побудована пісенна творчість Марусі Чураївни, якій поприписувано кілька пісень (“Ой не ходи, Грицю”, “Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні”, “Грицю, Грицю, до роботи” та ін.). Сталося це, ймовірно, з легкої руки недосвідченого знавця України кн. Шаховського, що в повісті “Маруся, малороссийская Сафо” цілком довільно підсунув героїні з часів Хмельниччини написання згаданих пісень”.
Отже, записи переказів про Марусю Чурай до нас не дійшли та, певно, загубилися в архівах, але згадані художні, довідкові й наукові праці свідчать про існування такого фольклору, а, відповідно, і про існування Марусі Чурай. Ще одним підтвердженням цього є такий цікавий факт, поданий у “Післямові” Л. Кауфмана: “Український радянський поет Іван Хоменко, збираючи матеріали для своєї драматичної поеми “Марина Чурай”, знайшов у матеріалах козацького законодавства XV-XVII століть текст вироку полтавській піснетворці. Цей цікавий і поки що єдиний документ, що доводить історичність особи Марусі Чурай. Зміст вироку, стиль і мовні особливості дають підставу вважати його справжнім історичним документом”.
Образ Марусі Чурай у культурі: пам’ятник Марусі Чурай у Полтаві; балада Левка Боровиковського “Чарівниця”, п’єса Кирила Тополі, повість Олександра Шаховського “Маруся, малороссийская Сафо”, балада Степана Руданського, оперета Володимира Александрова “Ой не ходи, Грицю…”, п’єса Марка Кропивницького “Дай серцю волю, заведе в неволю”, драма Михайла Старицького “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, драма Григорія Бораковського “Маруся Чурай”, драма Володимира Самійленка “Маруся Чураївна”, повість “В неділю рано зілля копала”, історична п’єса Івана Микитенка “Маруся Шурай”, драматична поема Івана Хоменка “Марина Чурай”, драматична поема Любові Забашти “Дівчина з легенди”, поема Бориса Олійника “До тієї Чураївни”, художній фільм Ростислава Синька “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, історичний роман у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай”, історична повість Валентина Чемериса “Засвіт встали козаченьки…” та ін.
ü Робота з підручником.
Опрацювання статті підручника, відповідь на запитання та виконання завдань (вибірково).
ü Виразне читання пісні Марусі Чурай “Засвіт встали козаченьки”, прослуховування аудіозаписів.
ü Словникова робота, обмін враженнями про прочитане.
ü Евристична бесіда.
– Про які часи йдеться в пісні?
– Які почуття охоплюють дівчину, матір козака?
– Що передчуває козак, чому? Що означає, за народним повір’ям, те, що кінь при виході спіткнувся?
– Про що просить козак свою матір?
ü Виконання завдань.
1. Пісня Марусі Чурай записана в кількох варіантах. Порівняйте їх.
1) Ой рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?
2) – Яка ж бо то, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?
– У чому, на ваш погляд, їхня принципова різниця? (1) Мати переживає, чи буде дівчина її шанувати. 2) Мати обурена й не розуміє, як можна чужу дитину прийняти за свою. Крім того, приймати за невістку не одружену з її сином дівчину для матері було б неетично.)
2. Який кінець пісні більш оптимістичний?
1) Ой не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв мій кінь вороненький,
Назад сподівайтесь!
2) Прийми ж її, матусеньку,
Бо все в Божій волі,
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі!
IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Уміти розповідати про Марусю Чурай, вивчити напам’ять її пісню “Засвіт встали козаченьки”, аналізувати її, висловлювати свої почуття та враження.
V. ПІДСУМОК УРОКУ
ü Інтерактивна вправа “Мікрофон”.
– Завдяки таким мисткиням, як Маруся Чурай, ми…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)