МАРУСЯ ЧУРАЙ. ПІСНІ ВІЮТЬ ВІТРИ, ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

√ Маруся Чурай (1625 р. н.) – дочка урядника Полтавського добровільного козачого полку, Гордія Чурая, страченого в полоні польського коронного гетьмана Потоцького.

– За легендою Маруся дуже вродлива, наділена природою музичним і поетичним хистом.

– Трагізм долі Чураївни у зраді коханою людиною – Грицем Бобренком, який одружився з Галею Вишняківною (багатою спадкоємицею), піддавшись на вмовляння матері. Намагання накласти на себе руки обернулося смертю коханої людини: Гриць випиває її зілля.

– Приречену до страти, її рятує козак Іскра, який вчасно привозить помилування від гетьмана. Про останній період життя Марусі існує дві версії переказів: 1) після в’язниці, де захворіла на сухоти, помирає у 1852 р.; 2) змучена докорами сумління, після в’язниці мандрує і помирає в одному з російських монастирів.

√ У творчій спадщині Марусі Чурай офіційно налічується 20 пісень, але цілком можливо, що їх набагато більше:

“Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні”, “Грицю, Грицю, до роботи”, “Ой не ходи, Грицю”, “Чого ж вода каламутна”, “Котилися вози з гори”, “Летить галка через балку” та ін.

– “Віють вітри, віють буйні” – пісня, яка показує страждання дівчини від розлуки з “милим, чорнобривим”.

√ Короткий аналіз пісні.

– Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.

– Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.

– Організація пісні струнка і легка.

– Художні особливості:

– Початок твору – поетичний паралелізм: дерева гнуться – сльози не ллються.

– Завершення твору – окличні і питальні речення:

“Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?”, “Що на полі, / що на пісках, без роси, на сонці?”, “Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?”, “Озовися!”.

– Порівняння себе з билинкою у полі, яка росте на пісках, без роси, на пекельному сонці.

– Метафори: “віють вітри”, “дерева гнуться”.

– Епітети: “щаслива билинка”, “люте горе”, “тяжко жити”.

– “Засвіт встали козаченьки” – за жанром літературна козацька пісня, темою якої с збори козаків у похід, прощання з коханою і матінкою та передчуття поганого завершення походу, бо “кінь вороненький в воротях спіткнувся”.

√ Короткий аналіз.

– Ідея пісні – звернення сина до матері, щоб вона прийняла його кохану “як рідну дитину”.

Мати не розуміє, що за часи настали: “щоб чужая дитиночка / За рідную стала”.

– Художні особливості пісні:

– епітети: “ясні очі”, “мати… слізко проводжає”, “кінь вороненький”;

– метафори: “стоїть місяць”, “кінь спіткнувся”, “година настала”;

– повторення: перший і останній куплети;

– звертання: “Прощай, милий мій синочку”, “Ой рад би я, матусенько”, “Яка ж би то, мій синочку”;

– риторичне запитання: “Щоб чужая дитиночка / За рідную стала?”;

– риторичні оклики: “Через чотири недільки / Додому вертайся!”. “Бо хто знає, чи жив вернусь, / Чи ляжу в полі!”.

! Маруся Чурай увіковічнилась у творах О. Кобилянської, Б. Олійника, Л. Костенко, В. Чемериса та інших.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

МАРУСЯ ЧУРАЙ. ПІСНІ ВІЮТЬ ВІТРИ, ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА