Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці – ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
Ой не ходи, Грицю, та й па вечорниці,
Бо на вечорницях дінки-чарівниці.
Котрая дівчина чари добре знала,
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Тут маються на увазі свати.
Інша дівчина чорнобривая,
То чарівниченька справедливая.
У неділю рано зілля копала,
В понеділок переполоскала,
Як прийшов вівторок, зілля із варила,
У середу рано Гриця отруїла.
Як прийшов четвер, то вже Гриць номер,
Як прийшла п’ятниця, поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
Он мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай він не буде ні їй, ні мені,
Нехай дістанеться та й сирій землі!
Така тобі, Грицю, за теє заплата
Із чотирьох дощок дубовая хата…
Пісня вражає своїм трагізмом. У ній переплітаються протилежні почуття жаль і смертельна образа. У заспіві Маруся ніби попереджає коханого, щоб не ходив на вечорниці, бо буде біда. В образах двох дівчат-чарівниць піснярка зображає свою суперницю й себе саму. Далі ж послідовно описує свій злочин. Це кара (“заплата”) за зраду. Козаки за стародавніх часів прощали багато гріхів, але за зраду карали смертю. Так учинила й козачка Чураївна.
Єдина людина, якій дівчина намагається пояснити причини свого вчинку, мати. Напевне, тому, що материним голосом озивається з докором до Марусі її совість, її любляча душа.
Як припускають дослідники, пісня була створена ще до отруєння, бо в ній немає й натяку на каяття. Після смерті ж Гриця дівчина стямилася, усвідомила всю жахливість і безповоротність заподіяного. Коли Грицеву труну виносили з церкви, Маруся кинулася до неї, обливаючись слізьми, поцілувала небіжчика й зізналась у своєму злочині. Можливо, тоді вона вперше й востаннє заспівала-заридала пісню про Гриця. Останню свою пісню…
Знайдіть в Інтернеті й послухайте пісню “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” у і виконанні Марії Миколайчук. Як змінилося ваше сприйняття тексту після прослуховування? Які переживання увиразнює співачка інтонаціями й тембром голосу?
За кілька днів суд виніс дівчині смертний вирок. Але в останній момент, коли її вже підводили до плахи, Іван Іскра привіз універсал від Б. Хмельницького, яким Марусі дарували життя “у пам’ять героїчної загибелі батька й заради чудових пісень, що вона їх складала”. Іскра зумів переконати гетьмана, що дівчина вчинила злочин у крайньому відчаї, адже “в розумі ніхто не губить, кого щиро любить”. Діялося це влітку 1652 р.
1. А на ваш погляд, чи можна однозначно оцінити Марусин учинок? Чому? Чи заслуговувала вона кари?
2. Прижиттєвих зображень Марусі не збереглося. Уміщений портрет (с. 29) художник Ф. Самусєв створив на основі описів очевидців. А якою ви уявляєте дівчину-піснярку? Складіть усний словесний її портрет (чи намалюйте). Зверніть увагу: окремі елементи своєї зовнішності Маруся згадує в піснях.
Однак помилування не врятувало Марусю: вона продовжувала марніти, слабнути й за кілька місяців померла. Її душа просто не змогла далі жити без коханого. Але продовжує жити й зціляти людські серця її співоче слово.
“Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду – вічність, бо велика любов велика творчість – невмирущі” (М. Стельмах).
Підсумуйте вивчене
1. Обгрунтуйте тезу про те. що пісні Марусі Чурай автобіографічні.
2. Виразно прочитайте напам’ять (або заспівайте) пісню “Засвіт встали козаченьки”.
3. Які переживання й за допомогою яких художніх засобів Маруся виповідає в пісні “Віють вітри, віють буйні”?
4. Які протилежні почуття переплітаються в пісні “Ой не ходи, Грицю…”?
5. Чому дослідники вважають, що пісня була складена ще до смерті Гриця?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)