ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ – ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі, –
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися.
Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Сльозно проводжає:
– Прощай, милий мій синочку,
Та не забувайся,
Чрез чотири неділеньки
Додому вертайся!
– Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.
Ой Бог знає, коли вернусь,
У яку годину.
Прийми ж мою Марусеньку
Як рідну дитину.
Прийми ж її, матусенько,
Бо все в Божій волі,
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу в полі!
– Яка ж би то, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі…
Як і більшість народних пісень, ця пісня має кілька варіантів. Передаючись із уст в уста, вона поступово вбирала в себе талант багатьох виконавців і піснетворців. Уперше її надрукував 1878 року Яків Головацький, видатний український поет, учений, фольклорист. У його варіанті йдеться про події, які трапилися дещо пізніше орієнтовного часу появи першого варіанта пісні. У першому ж варіанті, який ви щойно прочитали, йдеться лише про розлуку коханої дівчини з милим, що від’їжджає на війну, про його прощання з матір’ю, про спробу козака примирити двох жінок, яких він любить понад усе на світі.
– Як прочитується в цій пісні автобіографічний мотив?
Тон пісні журливий, тривожний. Пестливі форми слів надають їй ніжного, глибоко зворушливого звучання. Елементи діалогічного мовлення створюють живу, зриму картину прощання. І Маруся, і козак, і його матір говорять одне одному слова, які кожна людина хоч раз говорить у своєму житті. Мабуть, тому пісні Марусі Чурай припали до серця кожному, хто їх чув, бо в них немає нічого штучного, надуманого. Це живі людські почуття, живий сум і жаль, адже авторка виспівувала своє життя серцем, це плакала і страждала її прекрасна душа.
– Чому, на вашу думку, у пісні виразно вимальовуються немовби дві окремі картини прощання?
Прощальні слова козака – оптимістичні. Він сподівається повернутися додому живим. І ця мажорна нота – надія самої Марусі, її віра у щасливе повернення коханого.
А в другому, пізнішому варіанті пісні розповідається вже про славну козацьку перемогу в Корсунській битві, коли військо Богдана Хмельницького взяло в полон польського коронного гетьмана Потоцького і польного1 гетьмана Калиновського. Тепер настала пора плакати дружині Потоцького, яка по-жіночому мудро розсудила, що не здолати козаків, немає в світі такої сили.
У цьому варіанті пісні немає сцени прощання з матір’ю, натомість вона пронизана зовсім іншими почуттями: радістю перемоги, іронічним кепкуванням з ворога, а спілкування Марусі з козаками позбавлене такого глибокого надриву, туги, традиційного звертання до Божої ласки. Пісня виразно розділена на дві частини, які не є таким гармонійним цілим, як у першому її варіанті.
– Чому, на вашу думку, у другому варіанті пісні немає мотиву прощання козака з матір’ю?
Очевидно, створена Марусею Чурай типова журлива пісня родинно-побутового характеру поступово перетворилася на бойовий марш, який був необхідний козакам. Але її ім’я все одно жило в пісні, як символ вічного чекання, яке потрібне кожному лицареві не менше, ніж славна перемога над ворогом…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)