Зарубіжна Європа в сучасному світі
Європа… Це географічне ім’я насамперед нагадує про давньогрецькому міф про дочка фінікійського царя Агенора, правителя Сидону, Європу. Згідно з міфом, Європа була викрадена всемогутнім Зевсом, що прийняв образ білого бика. На спині цього бика вона пропливла по Середземному морю від Фінікії до о. Крит (згадаймо відому картину Валентина Сєрова “Викрадення Європи”).
Однак топоніміст зазвичай виробляють назву “Європа” від ассірійського “Ереб” – “морок”, “захід сонця”, “захід” (на противагу Азії, назва якої пов’язують зі словом “асу” – “схід”). Спочатку назва “Європа” відносилося тільки до південної частини Балканського п-ва, але поступово поширилося на всю територію цієї частини світу.
Європа… Це географічне ім’я нагадує також про величезний внесок у світову цивілізацію, який почався в епоху Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, був продовжений в епоху Відродження і Великих географічних відкриттів, а потім в епоху промислових переворотів і соціальних революцій – і так до наших днів. Найбільший німецький географ XIX в. Карл Ріттер писав про те, що в історичному відношенні Європі судилося розвиватися набагато краще і благотворніше, ніж Азії та Африці, багатшими наділених природою. Так найменша частина світла стала наймогутнішою, випередивши інші і в матеріальному, і в духовному відношенні. “Вона панує над ними, – пише Карл Ріттер, – кладе на них європейський відбиток, подібно до того, як колись сама, хоч лише частково, підпорядковувалася було пануванню Сходу. Європа є центр освіченого і освіченого світу. Від неї виходять благодійні промені у всі кінці земної кулі “.
Напевно, в цьому панегірику Європі щось можна оскаржити. І відносно духовної переваги, і щодо тільки “добродійних променів”. Не забудемо і про нескінченні кровопролитних війнах, які велися в Європі: Столітня, Тридцятирічна, Семирічна і сотні інших. У Європі почалася Перша світова війна. Тут вибухнула і Друга світова війна, яка охопила 9/10 її населення. Але тим не менш “старі камені Європи” – це дійсно найбільше надбання не тільки європейської, але і всієї світової цивілізації. Загальновизнано, що європейська цивілізація – один з головних її засад.
Європа займає площу близько 10 млн км2. У тому числі 5 млн км2 нині доводиться на закордонну (стосовно СНД) Європу, що становить менше 4% всієї площі населеної суші. Територія зарубіжної Європи простягається з півночі на південь (від Шпіцбергена до Криту) приблизно на 5 тис. км, із заходу на схід (від атлантичного узбережжя Португалії до чорноморського узбережжя Румунії) приблизно на 3100 км.
Населення зарубіжної Європи в 1900-2007 рр.. зросла з майже 300 млн до 527 млн осіб. Але частка її у світовому населенні за цей час зменшилася з майже 18 до 8%, що пояснюється помітним зменшенням темпів відтворення населення. На протязі багатьох століть і навіть тисячоліть зарубіжна Європа поступалася за чисельністю жителів тільки зарубіжної Азії; тепер за цим показником її випереджають і Африка, і Латинська Америка.
Для фізичної карти зарубіжної Європи характерні багато рис, з яких особливо варто відзначити дві.
По-перше, це “мозаічност'” будови її території, на якій перемежовуються ниці, горбисті і гірські райони; в цілому співвідношення між рівнинами і горами становить приблизно 1: 1. Фізико-географи МГУ виділяють в зарубіжній Європі 9фізіко-географічних країн з підрозділом їх на 19 областей і 51 район. Але при цьому – на відміну, скажімо, від Азії або Америки – вона не “розгороджена” високими гірськими ланцюгами. Серед гір Європи переважають середньовисотні, що не представляють собою непереборних перешкод для економічних та інших зв’язків. Через їхні численні перевали давно вже прокладені транспортні магістралі.
По-друге, це приморське становище більшості країн зарубіжної Європи, багато з яких розташовані на островах і півостровах, поблизу від жвавих морських шляхів з Європи в Азію, Африку, Австралію і Америку. Мореплавання, морська торгівля здавна відігравали велику роль у їх розвитку. Особливо сприяла цьому изрезанность берегової лінії. Ще в 1914 р. Осип Мандельштам писав у вірші “Європа”:
Порізані її живі берега,
І півостровів повітряні изваянья,
Трохи жіночні заток очертанья,
Біскайї, Генуї лінива дуга.
Дійсно, берегова лінія Європи, включаючи острови, становить 143 тис. км. У зарубіжній Європі майже немає місць, які були б віддалені від моря більш ніж на 600 км, середня ж віддаленість-300 км. А на більшій частині Великобританії немає населених пунктів, віддалених від узбережжя далі 60-80 км.
Додамо до цього, що природні ландшафти зарубіжної Європи протягом останніх тисячоліть зазнали найбільших антропогенні зміни. Ще в епоху бронзи тут з’явилися перекладне землеробство, полювання, збиральництво, почалося одомашнення худоби. В античну епоху до них додалося кочове скотарство на придунайських рівнинах, а в Південній Європі збільшилася зведення лісів під ріллю. У середні століття головну роль грали екстенсивне землеробство і тваринництво, відбулося розширення оброблюваних земель. А в наші дні це регіон інтенсивного землеробства і тваринництва, широкого розповсюдження агроландшафтів. З усіх частин світу саме Європа найбільш “окультурена”: тільки 2,8% її території вільні від слідів діяльності людини.
Політична карта зарубіжної Європи також відрізняється своєрідною “мозаїчністю”. У середині 1980-х рр.. тут знаходилися 32 суверенних держави (включаючи мікродержави – ??Андорру, Сан-Марино, Монако, Ватикан і Ліхтенштейн). На початку 1990-х рр.. у зв’язку з виділенням зі складу СРСР країн Балтії, розпадом СФРЮ та Чехословаччини число таких країн помітно збільшилася. Найважливішим зміною на політичній карті регіону стало також об’єднання Німеччини в 1990 р.
Більшість країн зарубіжної Європи порівняно невеликі за розмірами. Не кажучи про Мікродержави, Люксембурзі та Мальті, дев’ять з них мають площу до 50 тис. км2: Бельгія, Нідерланди, Данія, Швейцарія, Словаччина, Словенія, Македонія, Албанія і Естонія (для порівняння нагадаємо, що Московська область займає 47 тис. км2 ). Одинадцять країн мають територію від 50 тис. до 100 тис. км2: Ісландія, Ірландія, Австрія, Угорщина, Чехія, Латвія, Литва, Хорватія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Португалія. Десять країн мають територію від 100 тис. до 500 тис. км2: Норвегія, Швеція, Фінляндія, Великобританія, ФРН, Італія, Польща, Румунія, Болгарія, Сербія, Греція. І тільки площі двох країн – Франції та Іспанії – перевершують 500 тис. км2.
Для розуміння “масштабів” країн зарубіжної Європи дуже важливо також знайомство з їх лінійними розмірами. Більше за інших витягнута Норвегія (1750 км), потім йдуть Швеція (1600), Фінляндія (1160), Франція (1000), Великобританія (965), ФРН (876 км). У таких країнах, як Болгарія чи Угорщина, найбільші лінійні відстані не перевищують 500 км, а в Нідерландах – 300 км. Тому і “глибина” території в більшості з них не дуже велика. Наприклад, у Болгарії та Угорщині немає місць, які були б віддалені від меж цих країн більш ніж на 115-120 км. Подібна прикордонних може розглядатися в якості важливої??сприятливою передумови для розвитку інтеграційних процесів.
Нарешті, не можна не сказати і про те, що закордонна Європа була і залишається одним з найбільших центрів світової економіки. Її сумарний ВВП становить понад 15 трлн дол, або приблизно 22% від світового. Цей регіон займає перше місце (40%) у світовій торгівлі. Йому належить також лідерство в сфері золотовалютних резервів і закордонних інвестицій. Більшість країн зарубіжної Європи вступили в постіндустріальну стадію розвитку. Для них характерний високий і дуже високий рівень якості життя населення.
Особливо радикальні перетворення відбулися в зарубіжній Європі наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр.. У західній її частині вони були пов’язані в першу чергу з утворенням єдиного європейського економічного простору на основі 15 країн Європейського союзу (ЄС). У східній її частині вони знайшли вираження у зміні суспільного ладу і перехід від централізованої державної економіки до ринкового господарства. Складається і єдиний політичний простір зарубіжної Європи, чому сприяє і та обставина, що в другій половині 1990-х рр.. у більшості її країн на зміну “правим”, консервативним партіям прийшли “ліві” партії соціал-демократів і соціалістів. Формування єдиного політичного (геополітичного) простору відбувається і в результаті діяльності міжнародних організацій. Дві з них мають особливо велике значення.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)