Зарубіжна Європа: проблеми відтворення населення
Зарубіжна Європа – регіон з досить складною і в цілому несприятливою демографічною ситуацією. На світовому тлі він виділяється найнижчою народжуваністю і найнижчим природним приростом населення, словом, станом “демографічної зими”. Доказом цієї тези можуть служити дані, наведені в таблиці 3.
Розглянемо спочатку показники народжуваності. Після порівняно нетривалого “бебі-буму”, характерного для кінця 40 – 50-х рр.. XX в. і є своєрідним демографічним наслідком Другої світової війни, в більшості країн регіону проявилася виразна тенденція до зниження рівня народжуваності. У результаті в 2006 р. середній для регіону показник впав до 10 чоловік на 1000 жителів, тобто виявився в 2 рази нижче середньосвітового (20/1000). Цьому показнику відповідає такий рівень фертильності (плодючості), при якому жінка протягом репродуктивного періоду виробляє на світ в середньому 1,5 дитини; при ньому розширене відтворення не забезпечується.
Причини такого зниження рівня народжуваності різноманітні. Головними серед них слід, очевидно, вважати природні демографічні процеси: збільшення середньої тривалості життя, поступове старіння населення, входження в нову стадію демографічного переходу. Однак потрібно враховувати і такі соціально-економічні фактори, як різке зростання “ціни дитини”, вплив різного роду економічних і політичних потрясінь, неміцність сім’ї [8] та ін
У таблиці 3 особливу увагу привертають ті країни, які мають найнижчу народжуваність, в межах 8-9 чоловік на 1000 жителів (8-9b), – Латвія, Литва, Чехія, Італія, Словенія, ФРН, Австрія, Хорватія. Саме в цих державах загальна демографічна ситуація відрізняється особливою складністю, а рівень фертильності найнижчий. Можна додати, що показники народжуваності в них також найнижчі в світі.
Таблиця 3 свідчить також про досить високий рівень смертності, який в середньому для всього регіону становить теж 10 чоловік на 1000 жителів, тобто перевищує середньосвітовий. Пояснення цьому факту потрібно шукати насамперед у тих же загальних процесах збільшення середньої тривалості життя, старіння населення, порушення статевого складу в періоди двох світових воєн. Але не можна не враховувати і таких причин, як професійні захворювання, виробничий травматизм, нещасні випадки, вплив алкоголізму, куріння, наркоманії. Наприклад, на автодорогах зарубіжної Європи щорічно гинуть більше 100 тис. осіб і близько 2 млн отримують поранення і каліцтва. Оскільки все це в першу чергу відноситься до чоловічої частини населення, смертність серед чоловіків, як правило, значно вище.
Нарешті, своєрідним підсумком аналізу таблиці 3 може послужити знайомство з даними колонки про природний приріст населення, яке дозволяє зробити наступні висновки. По-перше, про те, що всі країни зарубіжної Європи відносяться до першого типу відтворення населення. По-друге, про те, що в наші дні тільки в декількох державах регіону (Албанія, Франція, Ірландія, Ісландія, Норвегія, Боснія і Герцеговина, Македонія) реально забезпечується більш-менш розширене відтворення населення. По-третє, про те, що в більшості країн зарубіжної Європи це відтворення або вкрай звужене (Великобританія, Нідерланди, Данія, Швейцарія, Польща, Сербія), або “нульове”, що не забезпечує навіть прямого заміщення поколінь (Бельгія, Швеція, Фінляндія, Іспанія, Греція, Словаччина, Словенія). По-четверте, про те, що найбільшу групу утворюють 11 країн з від’ємним природним приростом населення (Австрія, Болгарія, Угорщина, Італія, Латвія, Литва, Румунія, ФРН, Хорватія, Чехія, Естонія), фактично вже вступили в стадію депопуляції. Наочною ілюстрацією сказаного може служити малюнок 5.
У результаті середній показник природного приросту населення для сучасної зарубіжної Європи виявляється майже “нульовим”. Ще в 1950 р. абсолютний річний приріст населення становив майже 5,5 млн осіб, але вже в 1990 р. він впав до 1,3 млн, а в 2000 р. виявився зовсім незначним. Та й все населення регіону з 1990 по 2007 р. зросло лише з 488 млн до 527 млн осіб. Відповідно і частка зарубіжної Європи у світовому населенні зменшилася, як уже зазначалося, з 15,5% у 1950 р. до 8% в 2007 р.
Великий інтерес представляє аналіз основних демографічних показників зарубіжної Європи в розрізі чотирьох її субрегіонів (табл. 4).
З таблиці 4 з усією очевидністю випливає, що найгірша демографічна ситуація склалася в країнах Східної Європи. Саме для них характерні найнижчі показники народжуваності, найвищий рівень смертності, від’ємний природний приріст населення, найбільша дитяча смертність (“рекордсмен” Європи в цьому відношенні, якщо не вважати Албанії, – Румунія з показником 17/1000), найнижча фертильність жінок (у Болгарії, Чехії – 1,3 дитини на одну жінку за репродуктивний період) і, нарешті, найнижча середня тривалість життя (у чоловіків 62 і у жінок 74 року). Така демографічна ситуація, крім суто демографічних чинників, пояснюється соціально-економічними труднощами, які супроводжують перехід від однієї суспільної системи до іншої, а в деяких країнах (колишня Югославія) також і тривалої політичної нестабільністю.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)