Глобальна урбанізація і “міський вибух” в сучасному світі
При визначенні урбанізації як процесу збільшення частки міського населення у всьому населенні, ролі міст, поширення міського способу життя і міської культури зазвичай підкреслюється, що урбанізація представляє собою історичний процес.
Справді, перші міста з’явилися ще задовго до настання нашої ери, причому в деяких з них (Вавилон, Ніневія, Патна, Сіань, Мемфіс) були сотні тисяч жителів. Ще більший розвиток міське життя отримала в епоху античності і еллінізму, коли найбільшими містами були Рим, Афіни, Карфаген, Олександрія. Після занепаду міського життя в Європі в ранньому середньовіччі вона знову відродилася в епоху розвиненого середньовіччя і Відродження, коли найбільшими містами Європи стали Париж, Неаполь, Лондон, Амстердам, Венеція, Антверпен, Мілан, Брюгге, а на Сході за кількістю жителів з ними порівнялися (або навіть перевершували їх) Пекін, Нанкін, Ахмадабад, Делі, Патна, Агра, Кіото. Ще більший стимул для розвитку міського життя дало новий час, що ознаменувалося початком капіталістичних відносин, коли стали особливо швидко рости міста в Європі та Північній Америці.
Незважаючи на настільки тривалу історію міського життя, сам термін “урбанізація” з’явився тільки в другій половині XIX в., Коли, власне, і почалася урбанізація в більш строгому, науковому, розумінні цього терміну. Ще на початку XIX в. показники світової урбанізації були дуже низькими, можна сказати зачатковими, але потім вони стали зростати – спочатку повільно, а надалі все швидше і швидше (табл. 62).
Аналіз таблиці 62 дозволяє виділити в процесі світової урбанізації три етапи. Її перший (початковий) етап охопив в основному XIX в., А в територіальному аспекті – Європу і Північну Америку. Другий етап припав на першу половину XX в. Для цього етапу характерні прискорення зростання міського населення (за таблицею неважко підрахувати, що за весь XIX в. Воно зросло приблизно на 170 млн осіб, а в першій половині XX в. – На 518 млн чоловік) і поширення урбанізації майже на всі регіони світу. Нарешті, третій етап за часом відповідає другій половині XX в. Для нього типові не просто прискорення темпів зростання міського населення (зростання на 2188 млн чоловік), але й виникнення таких нових якісних параметрів, як прискорене зростання великих міст, формування міських агломерацій, мегалополісів, поширення міського способу життя на сільську місцевість та ін На цьому етапі урбанізація остаточно стала глобальним процесом, яка охопила усі регіони земної кулі.
Саме цей, третій, етап з повною підставою отримав назву “міський вибух”. Неважко помітити, що за часом він збігся з демографічним вибухом. Характерні риси “міського вибуху” можна визначити наступним чином.
По-перше, це прискорення темпів зростання міського населення. Протягом кількох останніх десятиліть воно щорічно зростала в світі на 2,5-2,6%, і лише на початку XXI в. цей темп знизився до 2%.
По-друге, це швидке зростання числа великих міст та їх частки в загальному та міському населенні. Статистика свідчить про те, що в 1900 р. в світі було приблизно 360 міст людністю понад 100 тис. осіб, у яких проживало трохи більше 5% усього населення. До 1950 р. число таких міст збільшилася до 950, а частка їх у світовому населенні зросла до 16%. Відповідні показники на 2000 р. – приблизно 4000 великих міст і 1/3 світового населення.
По-третє, це швидке зростання числа і ролі міських агломерацій, які вже фактично прийшли на зміну колишньому “точкового” місту. Тільки великих агломерацій з населенням більше 500 тис. чоловік у кожній в 1950 р. було 185, в 1970 р. – 340, в 1995 р. – 665. У 1950 р. в них жило 36%, в 1970 р. – 41, 5, а в 1995 р. – 47% всього міського населення світу.
По-четверте, це ще більш швидке зростання агломерацій-“мільйонерів”. Відомості про них, засновані на міжнародній статистиці, наводять у своїх останніх роботах Е. Н. Перцик, Ю. Л. Півоваров, Н. А. Слука і деякі інші автори. Відносно кількості таких агломерацій пошлемося на Н. А. Слука (табл. 63), а щодо їх розміщення та частки в міському населенні світу – на Ю. Л. Пивоварова (рис. 49 і 50).
До цих даних можна додати, що в 2000 р. загальне число агломерацій-“мільйонерів” у світі, мабуть, вже наблизилося до 400, а частка їх у міському та загальному населенні ще більше зросла.
Географічна картина світу Посібник для вузів Кн. I: Загальна характеристика світу. Глобальні проблеми людства
По-п’яте, це все більш виразне прояв різних форм процесу гіперурбанізації. Тут і прискорене зростання надвеликих агломерацій, які часто називають суперміст, або мегаміста (демографи ООН відносять до них міста з населенням більше 8 млн осіб, але частіше використовують критерій у 10 млн чоловік). Цікаво, що в 1950 р. до числа суперміст ставився один Нью-Йорк, в I960 р. до нього додався супермісто Токіо, в 1970 р. – Шанхай, в 1980 р. таких міст стало вже 5, в 1990 р. – 12 (за іншими даними, 10), а в 2000 р. число їх досягло 20. Тут і поява таких форм урбанізованого розселення, як урбанізовані райони, урбанізовані зони, смуги (осі) урбанізації і особливо мегалополіси.
Оскільки критерії підходу до цього важливого поняттю ще не зовсім сформувалися, оцінки загального числа мегалополісів розрізняються дуже сильно. Так, афінський центр екістікі (екістіка – теорія формування та еволюції людських поселень) ще на початку 1980-х рр.. виділив у світі 66 мегалополісів (у тому числі 43 сформованих і 23 формуються) і дав прогноз збільшення їх числа до кінця століття до 160. Поряд з таким явно максималістським підходом існують і мінімалістські. Наприклад, відповідно до одного з прогнозів ООН, до 2000 р. в світі повинно було налічуватися 23 мегалополіса. А багато вчених визнають як цілком сформованих тільки 6 мегалополісів – Токайдо (Японія), Північно-Східний, Приозерний і Каліфорнійський (США), Англійська (Великобританія) і Рейнський (ФРН). Хоча й вони вважають, що в тій чи іншій стадії формування знаходиться і ряд мегалополісів в Канаді, Бразилії, Індії, Китаї та інших країнах.
Розглядаючи “міський вибух” другої половини XX-початку XXI в., Потрібно мати на увазі, що показник частки городян у всьому населенні світу (регіону або країни) уже не може дати повного уявлення про реальний поширенні міського способу життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)