Юрій ВИННИЧУК (нар. 1952 р.) – З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ
Юрій Павлович Винничук народився 18 березня 1952 року в місті Івано-Франківську в сім’ї лікаря обласної лікарні. Його родина по материнській лінії завжди була політично активною. Маминого брата Юрія Сапігу, члена молодіжної ОУН, замордували в Кременці в 1941 році, а діда, Лук’яна Сапігу, за участь в УПА надовго ув’язнили. Юрка назвали на честь загиблого дядька. Писати хлопець почав іще в школі і тоді ж з метою конспірації вигадав арканумську мову, якою записував твори, що могли йому принести неприємності. Вищу освіту юнак здобув у Івано-Франківському педагогічному інституті, закінчивши філологічний факультет і отримавши диплом учителя української мови і літератури. Роки, на які припала юність і молодість майбутнього письменника, виявилися гнітючими й несприятливими для творчості. Радянська цензура пильно стежила, щоб жодного натяку критики на адресу комуністів або чинної влади в художніх текстах не було, щоб не поєднувалися жовта і синя барви, оскільки таку колористику вже розцінювали як український націоналізм і трактували як злочин.
Саме тоді в колі друзів письменники гірко жартували, що 1973-й – це 1937-й навпаки. В Україні справді почалися арешти, переслідування, судилища, багаторічні ув’язнення, подібно до часів Сталіна. Деякі дуже талановиті українські поети, зокрема Василь Стус, Василь Голобородько, Юрій Винничук, відчули це на власній шкірі. Юрій Винничук гірко жартував, що з наглядово-каральними органами краще вдавати пришелепкуватого Гашекового Швейка 1, ніж відверто обстоювати власні погляди, рівняючись на благородного Дон Кіхота. Ще на початку творчого шляху невгамовного пересмішника Юрія в письменицькому середовищі іменували батьком українського чорного гумору.
Художні тексти, у яких автор жовчно й брутально 2 висміював радянську владу, були написані у 70-80-х роках ХХ століття й поширювалися серед молоді в рукописному вигляді чи в надрукованих на друкарській машинці примірниках. Таку продукцію тоді називали”самвидавом”. Влада вважала її шкідливою і небезпечною, тому за подібне карала немилосердно.
1 Швейк – комічно-сатиричний герой книги чеського письменника Ярослава Гашека (1883-1923) “Пригоди бравого солдата Швейка”.
2 Брутально – грубо, лайливо, цинічно.
Юрій Винничук. Легенди Львова (1999)
У квітні 1974 року в Юрія вдома відбувся обшук, під час якого було вилучено багато книжок та рукописів. Саме через переслідування Юрію Винничуку довелось тікати до Львова, де було легше загубитися, хоч і доводилося жити без прописки й легальної праці, перебиваючись нестабільними заробітками: працювати художником-оформлювачем, вантажником. У 1970-1980-х роках у Львові утворився осередок підпільних митців, куди, крім літераторів (Григорій Чубай, Микола Рябчук, Олег Лишега), входили музиканти та художники. Вони збиралися разом, читали і обговорювали свої твори. Тоді ж виник підпільний журнал “Скриня”. Коли він потрапив до рук КДБ, то багатьох його дописувачів звільнили з університету.
Тогочасні митці писали “для шухляди”, тобто роками не друкувалися або видавали всупереч власним переконанням “соцреалістичні” твори. Усі обдаровані іскрою Божою усвідомлювали, що письменницька праця – важка й небезпечна. У філософській повісті-казці “Місце для Дракона” устами Князя влада дає зрозуміти митцеві, що він для неї небезпечний уже тим, що існує: “Та це вже якесь вільнодумство! Від цього й до “Геть з князями!” недалеко!”. Водночас Пустельник, учитель і наставник Дракона Грицька, прямо заявляє своєму вихованцеві, що ненависть можновладців до поетів – не прикрий випадок, а норма в стосунках між правителем і талановитою особистістю: “Коли володар хоче зміцнити владу, – поети гинуть у першу чергу”.
У 1987 році, коли СРСР почав тріщати по всіх швах, Юрій Винничук організував естрадний театр “Не журись!”, у якому був режисером й автором сценаріїв і пісень, а в 1990 році разом зі своїм приятелем, телеведучим і музикантом Стефком Оробцем створив львівський естрадний театр – “Кабаре Юрця і Стефця”. Упродовж наступних років митець працював редактором багатьох газет, які виходили у Львові й мали великий попит, бо торкалися актуальних питань культурного й політичного життя. Упродовж цього часу Юрій Винни – чук також реалізував себе як письменник. У 1990 році видав збірку поезій “Відображення” та збірку прози “Спалах”.
Нині митець пише переважно для дорослих: “Вікна застиглого часу” (2001), “Таємниці львівської кави” (2001), “Мальва Ланда” (2002), “Танго смерті” (2012), “Галицька кухня” (2013), “Аптекар” (2015), “Легенди Львова” (дванадцять видань упродовж 1999-2015 років). Пише він і для дітей: “Місце для Дракона” (2002), “Казка про Поросятко” (2010)”, “Гопля і Піпля” (2010), “Лежень” (2015). Ю. Винничук перекладає з англійської, кельтських та багатьох слов’янських мов, а його твори перекладено в Англії, Чехії, Франції, Польщі, Білорусі, Канаді, Аргентині, Німеччині, Австрії, Болгарії, Сербії, США, Хорватії. За казками Юрія Винничука знято мультфільми “Історія одного Поросятка”, “Як метелик вивчав життя”, “Лежень”.
Юрій Винничук. Місце для Дракона (2015)
За щотижневу сторінку в газеті “Post-Поступ”, яку Юрій Павлович веде під псевдонімом Юзьо Обсерватор, у 1999 році наш письменник і журналіст отримав титул “Галицький лицар”. У 2005 році став лауреатом премії “Книга року Бі-Бі-Сі” за кращу українську книгу – “Весняні ігри в осінніх садах”. Удруге письменника нагородили цією премією за роман “Танго смерті”.
Письменник мешкає у Винниках під Львовом, вважаючи, що саме цей населений пункт прославився в минулому видатними людьми й зараз дуже сприятливий для його творчості.
Юрій Винничук
Діалог із текстом
1. Що ви довідалися про родину Юрія Винничука та його юність?
2. З якою метою радянська цензура чинила тиск на талановитих митців?
3. Що ви знаєте про “самвидав”?
4. З якої причини в радянські часи професія письменника або іншого митця була небезпечною?
5. Які мультфільми за творами Юрія Винничука ви переглядали? Дайте їм свою оцінку.
6. Де, крім України, видавалися книги Юрія Винничука?
7. Що ви довідалися про Винничука-перекладача?
8. Чому в житті ми частіше користуємося м’яким і доброзичливим, а не “чорним” гумором?
Діалоги текстів
Пригадайте основні проблеми поеми “Давня казка” Лесі Українки. Застосуйте для ваших висновків про цей твір таку ключову фразу із повісті-казки Юрія Винничука: “Коли володaр хоче зміцнити владу, – поети гинуть у першу чергу”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)