Юрій Винничук (нар. 1952) – ПРОЗОРА ТВОРЧІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ
Ю. Винничук
Юрій Павлович Винничук народився 18 березня 1952 року в Івано-Франківську. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті місцевого педагогічного інституту за спеціальністю “учитель української мови і літератури”.
Після інституту Ю. Винничук переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем. Упродовж кількох років він входив до творчого колективу естрадного театру “Не журись”, писав сценарії та пісні для вистав.
Частину життя письменник присвятив журналістській діяльності в газетах “Post-Поступ” та “Гульвіса”.
Юрій Винничук відомий прозовими творами “Місце для дракона”, “Ласкаво просимо в Щуроград”, “Діви ночі”, “Мальва Ланда”, “Весняні ігри в осінніх садах”, “Танго смерті”, “Аптекар” та ін. Він є автором краєзнавчих книжок “Легенди Львова”, “Кнайпи Львова”, “Таємниці львівської кави”, упорядником антології української фантастики “Огненний змій” та міфологічної енциклопедії “Книга бестій”.
Україна і світ
Твори Юрія Винничука перекладалися у Великій Британії, Аргентині, Білорусі, Канаді, Німеччині, Польщі, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії.
За творчі досягнення Юрія Винничука двічі визнавали лауреатом премії “Книга року Бі-Бі-Сі” (у 2005 і 2012 роках).
Опрацьовуємо прочитане
1. Коли народився Юрій Винничук?
2. Де він здобув освіту?
3. Назвіть основні книжки письменника.
4. Які факти свідчать про популярність творів Юрія Винничука?
5. З якими творами письменника ви знайомі?
6. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть у зошит відомості про письменника.
“МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА” І ЄВРОПЕЙСЬКА МИСТЕЦЬКА ТРАДИЦІЯ
Повість “Місце для дракона” розповідає про вигадані події та вигаданих персонажів. Вона має ознаки літературної казки – оповідного твору, що часто використовує фольклорний досвід. Як і народна, літературна казка орієнтується на вимисел, звертається до проблеми добра і зла, навчає читачів співчувати герою. Однак при цьому вона виражає індивідуальне авторське розуміння життя. Звідси й відмінності, зокрема, порушення важливої у фольклорній казці вимоги – обов’язкового щасливого фіналу.
В останні десятиліття особливої популярності набуло таке мистецьке явище, як фентезі1. У нього є чимало спільного з літературною казкою: творче осмислення міфологічних мотивів, зображення надприродних явищ та істот. Автори фентезі у своїх творах часто використовують середньовічні легенди про лицарів і драконів.
У давніх розповідях про подвиги героїв дракон виступає втіленням зла й надлюдської сили. У літературі минулого століття образ дракона зазнав суттєвих змін. Зокрема, у прозі Юрія Винничука запропоновано цікавий погляд на цей традиційний міфологічний образ. Повість українського автора поєднує риси літературної казки і фентезі: спирається на казкову історію про лицарів і дракона, однак цілком вільно, у дусі фентезі, осмислює традиційний мистецький досвід. Письменник не обмежується завданням розважити читача, а запрошує його до серйозних роздумів над сутністю людської природи та недосконалістю суспільних відносин.
ВИГАДАНИЙ СВІТ ЮРІЯ ВИННИЧУКА
Знайомтеся: восьмилітній Грицько – поет і філософ, християнин, вихованець мудрого Пустельника. Любить квіти, не вживає м’яса, не терпить насильства. І це все дракон, від якого чекають, що він чинитиме зло.
Злий дракон необхідний, бо князівству для нормального існування потрібна якась загроза. Коли є загроза для держави, то все легко пояснити: надмірні податки й повинності, недолугі розпорядження й прорахунки влади. Не так важливо, чи справжня ця загроза, чи вигадана. Чутки про дракона змінюють усе – нарешті є з ким боротися!
1Родоначальником цього жанру вважається видатний англійський письменник Джон Рональд Руел Толкін, автор трилогії “Володар перснів”.
До того ж сам князь має особливий інтерес: мріє передати зятеві свої володіння. А тут не обійтися без героя-переможця, гідного князівни.
Одне слово, драконові зовсім не залишають вибору. Людям конче потрібен ворог – справжнє втілення зла. Та зрештою виявляється, що зло зовсім не в драконі, а… в самих людях, які сповідують “драконячі закони”. Не випадково у творі ставиться риторичне запитання: “Де взяти ще стільки драконів, аби кожен із нас мав кого розіп’ясти?”
Особливу роль у повісті відіграють дружба, любов, самопожертва та зрада. Князь підтримує дружні стосунки з драконом, щоб хитрістю домогтися бажаного. Лише після смерті нового товариша він повною мірою усвідомлює огидність свого вчинку, який насправді дорівнює зраді.
Між Пустельником і драконом складаються взаємини наставника й талановитого учня, що розкривають їхні найкращі риси. Старий самітник навіть і не сподівався, що виховає такого ідеаліста.
Натомість дракон Грицько розуміє, що вже не здатен на втечу й усамітнення. Свою поезію він творить для людей: “.я пишу для них”.
Вигаданий світ Юрія Винничука можна сприймати також як алегорію. У творі не бракує авторських підказок, які допомагають провести паралель між алегоричними образами та авторитетними подіями євангельської історії, що суттєво поглиблює філософський зміст повісті.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)