Художні особливості повісті “Климко” (мова персонажів, художня деталь)
Мета. Поглибити знання про художню деталь, розвивати навички аналізу художніх особливостей твору, логічне мислення учнів. Виховувати любов до художнього слова.
Обладнання: текст твору, ілюстративний матеріал.
Хід уроку
I. Організаційний момент.
II. Пояснення нового матеріалу.
1. Слово вчителя.
Після довгих роздумів і творчих пошуків над першими творами Григір Тютюнник повірив у свої сили і впевнено заявив: “Я – людина. Я буду майстром”. “Буду” означало: зроблю сам себе майстром. І це йому вдалося. Над потрібним словом письменник працював довго і важко, мучився, але знаходив таке, якого ніяким іншим не заміниш. “У художнього слова одна-єдина функція. Ця функція зветься необхідність”, – читаємо в його щоденнику. Справді, тільки необхідні слова вживав письменник, тому й влучають вони просто в серце, сповнюючи його то радістю, то сумом, то здивованим захопленням перед точністю і правдою змальованої життєвої ситуації. Як умів Тютюнник посміятися! А ще більше вмів пожаліти людину. Коли один заповзятливий молодик настирливо допитувався у Григора про причини його успіху, той спочатку відмовчувався, а потім гостро відповів: “Біль! Повна душа болю…” Він був правдивим і щирим, сміливим і відвертим у висловлюванні своєї думки. Талановито програвав уривки зі своїх творів, чудово декламував і розповідав, бо мав виразне акторське обдарування.
У своїх творах Тютюнник зумів охопити усі сфери людського буття: соціальну, психологічну і морально-етичну. Він виразно бачив і викривав такі ганебні явища суспільства, як бездуховність, споживацтво, міщанство. Говорив про це відверто і сміливо.
Людина у його творах постає мов жива. Часом у пошуках потрібного слова письменник просиджував годинами. Писав, не поспішаючи, довго виношуючи задум, ретельно обмірковуючи сюжет, окремі деталі, яким теж приділяв велике значення.
III. Актуалізація опорних знань.
1. Бесіда з учнями.
– Пригадайте вивчений вами твір А. Чехова “Хамелеон”. Чому головний герой Очумєлов серед літа одягнув шинель? (Для того, щоб показати городянам, що він придбав саме нову шинель).
– З якою метою він шинель то одягає, то знімає? (Очумєлов боїться прийняти хибне рішення).
А. Чехов зумів через художню деталь (нову шинель) передати думки і переживання головного героя.
– Пригадайте визначення художньої деталі, запишіть у зошити.
Художньою деталлю (Від франц. Detail – подробиця) називають
Таку характерну рису чи подробицю, яка слугує для глибшого та яскравішого змалювання картини дійсності чи образу героя.
IV. Сприйняття та засвоєння новою матеріалу.
1. Робота з текстом.
– Зачитати кінцівку повісті від слів: “Від переїзду вдарила довга автоматна черга”.
– Яка деталь і з якою метою використана письменником у цьому уривку? (Тоненька біла цівочка солі. Сповненими небезпек дорогами, перемагаючи в собі страх, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю, щоб зарадити вчительчиній біді, і тут підстерегла хлопчину невблаганна смерть. Письменник хотів підкреслити ціну солі, на перший погляд, звичайної, але у ці страшні воєнні часи дуже важливої для виживання.)
– Яку роль у повісті відіграє ще одна художня деталь – “трояндова, мов сто троянд, сукня” вчительки? (Хлопці побачили в руках Наталі Миколаївни не просто звичайну сукню, це була жива нитка пам’яті, що зв’язувала ці хвилини із ще зовсім недавнім минулим, з їхнім незабутнім шкільним життям.)
– З чим у вас асоціюється хустка дівчини, велика, у веселих червоних та зелених квітах, що цвіла на весь базар? (З дівочою вродою. На окупованій території слід було остерігатися поліцаїв, які виловлювали молодь для відправки у Німеччину).
2. Робота над мовою персонажів.
– Мовний стиль Гр. Тютюнника характеризується багатством лексики, синонімів. Так, наприклад, герой не просто “говорить”, а – цокотить, одказує, озивається, вигукує, регоче, лементує, бубонить, мигиче, видихує, шепоче, шушукається, співає, просить-стогне, кричить і т. д.
Скрізь, де бував, письменник уважно прислухався до розмов звичайних людей, особливо сільських, занотовував влучні вислови, приказки, цікаві спостереження – таким підготовчим матеріалом рясніють його записники.
– Складання таблиці “Мова героїв” (запис у зошити).
Герої твору | Висловлювання персонажів | Мова персонажа |
Наталя Миколаївна | “Зульфате, заспокойся… Кармелючок мій малий”. “Я рада за вас, мої хлопчики, я просто щаслива…” | Лагідна, спокійна |
Бородань (торгаш) | “Подумаєш, яка цяця… Ну, тоді пухни з голоду!” “Іш, чому вона тих виродків навчила! Вчи-и-ительша…” | Груба, брутальна |
Тітка Марина | “А може б, ти, синочку, в мене зостався, га?” “Прощай, синочку… Так хотілося мені тебе зоставити в себе, такий ти мені любий став – серця б тобі увірвала…” | Близька до народної, пестлива, лагідна |
Климко | “Тітонько, тьотю Марино… Де ви, тітонько?” “Туди, дядю, біжіть!” “Весною вона (вишня) біло цвістиме, влітку ягідьми блищатиме, шпаки налітатимуть…” “Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо…” | Стисла, насичена дієслівними формами |
V. Узагальнення та закріплення вивченого матеріалу.
Як бачимо, Гр. Тютюнник не ідеалізує своїх героїв, не наділяє якимись особливими рисами характеру. Здебільшого це звичайні люди – жінки, чоловіки, старенькі, діти. Герої його твору не говорять чіткою літературною мовою, а природною для них. Завдяки мові ніби оживає характер того чи іншого героя.
VI. Домашнє завдання.
Підготуватися до бесіди з позакласного читання. Прочитати оповідання О. Довженка “Воля до життя”.