Образи поміщиків у поемі М. В. Гоголя “Мертві душі”, засоби їхнього створення (портрет, художня деталь, мова та ін.) – Україна – ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ Й ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТ
Мета – формувати компетентності: Предметні (навички визначення ролі та значення образів поміщиків і чиновників у розкритті авторського задуму поеми М. В. Гоголя “Мертві душі”; навички літературного аналізування; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативну: навички ефективної роботи в парі й малій групі, лідерські здібності; інформаційну: уміння критично опрацьовувати інформацію; загальнокультурну: прагнення збагатити свій світогляд; читацьку активність).
Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Обладнання: портрет М. В. Гоголя, текст поеми “Мертві душі”, ілюстрації до твору.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бліцопитування
· Хто такий Чичиков? Що ви про нього дізналися?
· Якою була його мета приїзду до губернського міста N.?
· Кого з поміщиків Чичиков відвідує першим?
· Як Чичиков доходить спільної мови з поміщиками, у яких різні характери?
· Скількох поміщиків відвідав Чичиков?
· Хто перебуває в центрі системи образів у поемі?
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Наприкінці 1836 р. Гоголь пише В. А. Жуковському: “Усе розпочате я переробив знову, обдумав увесь план і тепер веду його спокійно, як літопис… Якщо я зроблю цей твір так, як маю його здійснити, то… який величезний, який оригінальний сюжет!.. Уся Русь з’явиться в ньому!”. Микола Васильович прагнув показати всі сторони російського життя, а не тільки негативні, як це було в перших редакціях. цей задум повною мірою не було втілено, однак створені ним характери є цілком чіткими й виразними. Про них ми сьогодні й поговоримо.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Вступне слово вчителя
– Гоголь, безперечно, зробив величезний внесок у розвиток культури. Письменника не стало, але його доробки не втратили свого значення. Риси персонажів, яких зобразив Гоголь, можна помітити і в наших сучасниках. Гоголь допомагає нам бачити негативне значення цих рис, учить розуміти їхню шкоду, протистояти їм.
2. Рольова гра “перевтілення” (запис до зошитів)
· Занотуйте до зошитів найсуттєвіше з виступів однокласників.
Примітка. “Перевтілення”- один із різновидів рольової гри. Учням, які отримали випереджальне завдання, пропонують уявити себе в ролі певного літературного героя. Вони по черзі займають місце перед класом і говорять від імені героїв (від першої особи), яких представляють, обстоюючи “свою” точки зору й пояснюючи її. Однокласники й учитель можуть ставити їм запитання, на які речники мають відповідати з позицій своїх героїв.
Інструкція для учнів-акторів. Представляючи літературний образ, слід: а) назвати ім’я, особливості зовнішності, соціальне становище, риси характеру, емоційний стан; зазначити ставлення автора до персонажа; б) відзначити авторські засоби відтворення художнього образу, істотне в характері героя; в) визначити місце героя в літературному творі; виявити типові риси в більшому або меншому колі людей (реальних осіб); г) передати в образі-персонажі людину певного часу й соціального стану; оцінити характер героя з урахуванням авторського ставлення до нього, з точки зору сучасності; намагатися пояснити мотиви його поведінки та вчинків.
Очікувані відповіді
■ Манілов: безпорадний поміщик; нехазяйновитий і недбалий; безтурботний; наївний; інфантильний спостерігач; хабарники, злодії, казнокради – усі для нього надзвичайно гідні люди; позбавлений живих людських бажань; це мертва душа, людина “так собі, ні те ні се”, “лицар порожнечі”. Думки Манілова хаотичні, відірвані від реальності: почавши про одне, він перестрибує на друге, третє, зрештою остаточно втрачаючи думку. Він не здатний думати про сьогодення, ухвалювати важливі рішення, усе намагається обернути у вишукані словесні формули – і дію, і час, і сенс.
■ Коробочка: дріб’язкова скнара; охайна, уперта, підозрілива; “Дубинноголова” Коробочка – утілення тих традицій, які склалися у дрібних поміщиків, що вели натуральне господарство; вона – представник Росії на межі вмирання, і вона позбавлена життя, оскільки спрямована не в майбутнє, а в минуле. Внутрішній світ Коробочки відображено в її господарстві. Усе в ньому акуратно й міцно: і будинок, і подвір’я. Ось тільки всюди повно мух. Ця деталь втілює застиглий світ героїні. Про це свідчать і годинник, що шипить, і “застарілі” портрети на стінах. Вона має характер: несамовито торгується із Чичиковим, поки не витягує з нього обіцянки купити ще щось, крім душ.
■ Ноздрьов: безвідповідальний марнотратник; молодцюватий 35-річний “Балакун, гульвіса, лихач”. Ноздрьов безперервно бреше, задирається з усіма; дуже азартний, готовий “напаскудити” найкращому другові без жодної мети; поведінку персонажа зумовлено його панівною рисою: “Швидкістю та жвавістю характеру”, тобто нестримністю, що межує з безпам’ятством. Ноздрьов нічого не задумує і не планує; він просто ні в чому не знає міри. Безмежна брехня Ноздрьова – це зворотний бік російської вдачі, якою він наділений аж занадто. Ноздрьов не остаточно порожній, просто його нестримна енергія не знаходить належного застосування. Із Ноздрьова в поемі починається низка персонажів, що зберегли в собі щось живе.
■ Собакевич: скупий і впертий господар; твариноподібний куркуль; міцно пов’язаний з образом грошей, розрахунку та хазяйновитості. Він дуже пряма й відверта людина, водночас справжній підприємець. Головне для нього – угода, гроші, решта – другорядне. Собакевич майстерно обстоює свою позицію, відмінно торгується, не гидуючи шахрайством (навіть підсовує Чичикову “жіночу душу” – Єлизавету Горобець). Усі речі, що оточують його, відображають душевний стан героя. Будинок Собакевича позбавлений “непотрібних” архітектурних творінь. житла його кріпаків також не мають зайвих прикрас. У будинку Собакевича є тільки картини, де зображено давньогрецьких героїв, та й ті місцями схожі на господаря.
■ Плюшкін: скнара, що довів свій маєток і селян до повного розорення; “дірка на людстві”; уособлює повне омертвіння людської душі; у його образі автор показує загибель яскравої та сильної особистості, зруйнованої скнарістю. Його стан певною мірою можна виправдати нещасливою долею: колись Плюшкін був заможним господарем, дбайливо виховував дітей. Але зі смертю коханої дружини щось надломилося в ньому: він став підозріливим і скупим. Негаразди з дітьми (син програвся в карти, старша дочка втекла, молодша померла) остаточно сплюндрували душу Плюшкіна – “Вовчий голод скупості оволодів ним”.
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ
Компаративний аналіз образів героїв літературного твору
· Зазначте риси, спільні для всіх поміщиків.
Очікувана відповідь
1. Більшість поміщиків мають дворянське походження.
2. Збагачуються за допомогою праці кріпаків, торгівлі.
3. В їхньому житті гроші – головне мірило значущості в суспільстві, сенс їхнього життя. Хоча більшість навіть не замислюється над тим, у який спосіб найкраще застосувати ці статки.
4. До людей ставлення різне: від підозри з ненавистю – до вдаваної ввічливості заради власної вигоди.
5. Відносини між поміщиками складаються по-різному. За потреби можуть усміхатися одне одному, а то й обмовити когось. Кріпаки з розумінням ставляться до забаганок своїх панів.
6. Справжню мету життя давно втрачено. У поміщиків мертві душі. Вони не розуміють, заради чого живуть.
· Чим Чичиков відрізняється від них?
Очікувана відповідь
1. Походження героя темне та скромне. батьки були дворянами чи належали до давнього роду, не дуже заможні.
2. Власним розумом і працею, пристосовуючись і лицемірячи, виявляючи неабияке терпіння і самозречення, удаючись до різних махінацій і підлабузництва.
3. Має в житті єдину мету.
4. Люди – лише засіб для досягнення мети. жодних почуттів і переживань. легко вводить оточуючих в оману.
5. Поміщики захоплені ним, він затьмарив їм розум: для нього відчинені всі двері. Але в житті Чичикова зустрічаються люди (про них багато не йдеться), які бачать його зсередини. Тоді в його житті трапляються трагедії (звільнення, викриття та ін.).
6. Основна мета – робити гроші.
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
1. Завершальне слово вчителя
– Поема має назву “Мертві душі” тому, що в ній описано пригоди чиновника Чичикова, що скуповував мертві душі, тобто вже померлих кріпаків. У поемі докладно описано життя поміщиків-кріпосників, представників світу “мертвих душ”, що гальмували економічний і суспільний розвиток Росії. Гоголь яскраво показує різноманітні типи поміщиків, які по-різному ставляться до своєї власності: один жадібно збирає кожну копійку, інші нерозважливо промотують усі статки за кілька днів. Але характерним для всіх поміщиків є те, що вони, як паразити, сидять на шиї народу й живляться його працею. Усі вони живуть тільки для себе, не замислюючися ані про щастя народу, ані про благо держави.
2. Інтерактивний прийом “Мікрофон”
· Завершіть речення: “Серед поміщиків мене вразив (вразила)…”.
3. Інтерактивний прийом “Однією фразою…”
· Однією фразою по черзі підбийте підсумок уроку.
VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: написати есе на тему “Чичиков – герой нашого часу?”; перечитати глави поеми М. В. Гоголя “Мертві душі”, присвячені чиновникам міста N.; знайти у творі ліричні відступи. Випереджальне (Індивідуальне; 2 учні): підготувати повідомлення про зображення чиновників у поемі “Мертві душі” загалом та в “Повісті про капітана Копєйкіна” зокрема.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)