Христос Воскрес – Творча робота з української мови

На Великдень, на соломі…

Величаво гудуть на Великдень дзвони. Радісну звістку всім розносять.

А біля самої церкви вишикувалися величаво кошики, розмаєм прибрані, кольоровою веселкою рушників уквітчані.

– Христос Воскрес! – урочисто до самих небес лунає голос священика.

– Воістину Воскрес! – дружно відповідають люди.

Радіють навкруги. Свято. Великдень наших душ і надій.

І раптом мені згадується сиріточка, ота, що “в попа обідала”. Витягаю з кошика нашого найкращі писанки, беру освячену пасочку і несу жінкам біля церкви, що кожен рік збирають для будинку сиротинця харч великодній:

– Христос Воскрес!

– Воістину Воскрес!

І піднялося над моєю Україною величне Сонце…

***

Глянь навкруги: поля й сади, лелеки й голуби, барвінок і калина… Це моя Україна. Вона для мене – дівчина з лагідним обличчям. Вона для мене – пісня орача. Вона для мене – мама біля джерела-криниці. Вона була і є. Адже вона – свята!

***

А це сьогодні із портрета глянув у вічі мені Тарас…

– Для чого живеш? Для чого ростеш?

Стою у задумі і вдивляюся в очі поета та тихо промовляю:

– Ні! Не впущу байдужості у серце. Нелюбові до України не стерплю. Не змирюся зі зганьбленням народу мого, із його невимушеними мандрами по світу. Бо рідніше матері, своєї землі, рідної країни немає у світі…




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Христос Воскрес – Творча робота з української мови