Берег мого дитинства. Твір-роздум – Творча робота з української мови

Коли я чую слова “берег мого дитинства”, то згадую ласкавий материнський голос, розумні батькові поради і тепло бабусиних рук. Всі ці люди і зробили берег мого дитинства різнобарвним, веселим. Вони старалися, щоб на ньому завжди було сонячно і лунав сміх. Я пам’ятаю, як ходила з татом на риболовлю, як він вчив мене правильно тримати вудлище, а найбільше мені запам’яталася похвала за першу рибку, яку я впіймала. Бабуся своїми “золотими” руками вчила мене шити і вишивати. Як я раділа, коли в мене виходили перші хрестики. А матуся оберігала мене змалечку. Ніколи не забуду мамині колискові, під які засинала щоночі. Для мене берег мого дитинства – це люди, які виховали мене і довели до берега юності.

Ще для мене берег мого дитинства – це моя рідна хата, ластів’їне гніздечко над дверима, в якому щовесни пищать ластів’ята, і кущ бузку під вікном. Це – моє рідне місто, в якому я виросла. Також частинка мого берега дитинства проходить у школі, де мене виховують гідною людиною, де дають знання, які згодяться мені на бурхливій річці життя.

Завжди буду пам’ятати своє дитинство. Здається, немає в житті такого чарівного куточка, як берег мого дитинства. Дитинство – це слово із золотих літер, яке назавжди закарбувалося в моєму серці. Є ще багато не менш важливих берегів. Серед таких – берег надії, берег любові, та всі вони виходять з початку – з берега дитинства. Люди пам’ятають його аж до старості. І все життя живуть спогадами про нього. А пам’ятати таки годиться про свій берег – берег дитинства.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Берег мого дитинства. Твір-роздум – Творча робота з української мови