Дощик – Творча робота з української мови

Уляна Коряцька

Одного разу на небі засумував дощик. Він був невеселий через те, що коли сонечко світить, на землі радіє усе живе – від грибочка до людини. А коли дощик падає, усе живе відразу ховається по своїх домівках. Дощик розумів, що усі зможуть змокнути, не ховаючись до хатини, але чому при його появі ніхто цього не сприймає з радістю. І саме це його дуже засмучувало.

Але одного разу сонечко так захопилося своєю славою, що це призвело до великої посухи. І сонце вирішило звернутися до дощику, який вже давним-давно не приходив на землю. Спочатку дощик не хотів іти, але збагнув, що без нього загине все живе, тому одразу погодився.

Він вийшов на небо і почав виплакувати усі сльози, які тільки могли в ньому бути. Дощик не сподівався на значне покращення в природі. Але згодом він побачив, що навколо все почало оживати. Раптово гриби почали підростати. Квіти розпускали свої пелюстки. У річках і озерах почала прибувати вода, а люди почали отримувати енергію. Вода була в цей момент для людей найсолодшою. Дощик, побачивши, яку користь він приніс, так зрадів, що цій радості не було меж.

Віддячуючи за своє спасіння, природа нагородила його різнобарвною веселкою. З того часу у світі дощик почали чекати з великою радістю.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Дощик – Творча робота з української мови