Афоризми – Творча робота з української мови

Із творчості Григорія Сковороди

1. Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

2. З усіх утрат втрата часу найтяжча.

3. Пізнаєш істину – ввійде тоді у кров твою сонце.

4. Не розум від книг, а книги від розуму створились.

5. Кожному мила своя сторона.

6. Багатством живиться лиш тіло, а душу звеселяє споріднена праця.

Із творчості Тараса Шевченка

1. Де нема святої волі, не буде там добра ніколи.

2. Не вмирає душа наша, не вмирає воля.

3. Хто зневажає рідний край, той серцем немощний каліка.

4. Село на нашій Україні – неначе писанка село.

5. Чия правда, чия кривда, і чиї ми діти?

6. Доборолась Україна до самого краю: гірше ляха свої діти її розпинають.

7. Все гине – слава не поляже.

8. Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить.

9. Земля плаче у кайданах, мов за дітьми мати.

10. Од молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує.

11. А онуки? їм байдуже – панам жито сіють.

12. А братія мовчить собі, витріщивши очі, мов ягнята.

13. За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте.

14. Щоб усі слов’яни стали добрими братами і синами сонця й правди.

15. Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна спить.

16. Молітесь Богові одному, молітесь правді на землі.

17. Нащо нас мати привела?

18. У всякого своя доля і свій шлях широкий.

19. Тоді я багатий, як буде серденько по волі гуляти.

20. Борітеся – поборете, вам Бог помагає.

21. Любов – Господня благодать.

22. Чи винна голубка, що голуба любить?

23. Нащо мені краса моя, коли нема долі?

24. Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим.

25. Єдинеє добро – твоє дитя.

26. Хто матір забуває, того Бог карає.

27. Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?

28. Не завидуй багатому.

29. Людей і долю проклинать не варт, Їй-Богу.

30. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.

31. Ну, що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує.

32. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине, от де, люди, наша слава, слава України.

33. Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово.

34. Караюсь, мучусь, але не каюсь.

35. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

36. Свою Україну любіть. Любіть її… во врем’я люте. В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть.

Із творчості Ліни Костенко

1. Поезія – це свято, як любов.

О, то не є розмовка побутова!

2. Здається ж, люди – все у них людське,

Але душа ще з дерева не злізла.

3. Я лиш інструмент,

В якому плачуть сни мого народу.

4. Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І, може, це і є моя найвища сутність.

5. Коли в людини є народ,

Тоді вона уже людина.

6. Жінки втомились бути не прекрасними.

7. А справжня слава – це прекрасна жінка,

Що на могилу квіти принесе.

8. Найвище уміння – почати спочатку

Життя, розуміння, дорогу, себе.

9. Поетам всіх віків була потрібна Муза.

А жінці хто потрібен, якщо вона – поет?

10. А що таке життя? Чи те, що переждалось?

Чи все-таки життя – це те, що відбулось?

11. …Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!

12. Поразка – це наука.

Ніяка перемога так не вчить.

13. Чужа душа – то тихе море сліз.

14. Бува народ маленький, а бува – великий.

А ми давно розбовтані багном.

15. …Хто гризеться за корону,

У тому величі нема.

16. Життя – така велика ковзаниця.

Кому вдалось, не падавши, пройти?

17. Отак воно і йдеться до руїни.

Отак ми й загрузаємо в убозтво.

Є боротьба за долю України.

Все інше – то велике мискоборство.

18. В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім – Батьківщина.

19. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову

20. Духовний Чорнобиль давно вже почався, а ми іще тільки його боїмось.

21. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Із творчості Григора Тютюнника

1. Пісня – це коли душа сповідається.

2. Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любити. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові.

3. Краще різка відвертість, ніж зрадницька мовчанка.

4. Сердяться слабкі душі, сильні – ненавидять або прощають.

5. Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити – таланту не треба.

6. Талант – крапля здібності і море праці.

7. Якщо після моєї смерті триватиме життя, то чому ж мені вдаватися в тугу?

8. Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові!




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Афоризми – Творча робота з української мови