І прости нам, Тарасе, гріхи наші – Творча робота з української мови

Вдивляюсь у нинішній день…

Нелегке сьогодення. Хоча знаю, що було раніше всього: кати, погоничі і палачі. Сльози, голод і надлюдські плачі. Були накази-скази із Кремля. Та все ж… Та все ж жива моя земля!

***

Вслухаюсь у нинішній час…

Розносяться монологи-діалоги з вітром по землі нашій:

– Криза?

– Невже вона пече вам бік?

– Вона у нас уже четвертий вік!

– Газ?

– Вони ж його ділять давно без нас!

– О! Я на Канарські острови!

– Ех! А ми…

***

І стоїть безталанною вдовицею на окраденому полі моя Україна. Справжніх синів дожидає.

(О! Де ж того євшан-зілля нарвати?)

Та раптом чую дух предків із глибини століть:

– Ви слово Шевченка хоча б сохраніть! Край же наш – не руїна. І не окраїна. Край наш чудовий. Він – Оратанія!

***

І споконвіку прабатьківську землю омиває Дніпро. Тече, “…реве та стогне Дніпр широкий…”

Тече. Та, на диво, ще не витікає. Обнімає українців. На Сході й на Заході. В родину єднає.

***

Я ж бо вірю, що не висохне Дніпро, що впаде й зросте із землі Тарасове-зерно. І оживе знову добра слава. Слава України. Лиш не цураймося! Щиро братаймося! І молюся до тебе, Тарасе.

– Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю…

Вкотре за Шевченком повторюю… І прости нам, Тарасе, гріхи наші…




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

І прости нам, Тарасе, гріхи наші – Творча робота з української мови