Відкрита інфляція
Відкрита інфляція характеризується спостережуваним і очевидним підвищенням загального рівня цін на послуги / товари. Її явною ознакою виступає стійкість, тобто – це тривалий процес, який вказує на тенденцію, а не на тимчасовий стрибок цін. В економіці прийнято виділяти кілька видів і форм відкритої інфляції на підставі темпів зростання цін та інших критеріїв.
Специфіка поняття і основні форми відкритої інфляції
При інфляції змінюється показник загального рівня цін. Відкрита інфляція супроводжується стійким зниженням купівельної спроможності грошей – це основний критерій, який дозволяє відрізнити інфляцію від різкого стрибка цін. Безпосередньо ціни на товари / послуги можуть змінюватися (підвищуватися, знижуватися, залишатися на одному рівні). Однак при інфляції змінюється показник загального рівня цін, такий показник інакше називається дефлятором ВВП.
Класифікація форм відкритої інфляції включає:
- Інфляцію попиту; Інфляцію виробничих витрат; Структурну інфляцію.
Форми відкритої інфляції не прийнято розділяти, так як вони корелюють один з одним і знаходяться в залежності одна з одною. Проте, під відкритою інфляцією попиту на увазі надлишок сукупного попиту на тлі скорочення сукупної пропозиції. Результатом стає інтенсивний ріст цін на споживчому ринку. В кінцевому підсумку відкрита інфляція попиту розповсюджується і на саме виробництво. У цьому випадку прийнято говорити про появу відкритої інфляції витрат виробництва.
Ключовою причиною розвитку інфляції витрат виробництва вважається зростання цін на енергоносії та групи сировинних ресурсів, тобто – на проміжні товари. Іншими факторами, що сприяють появі цієї форми відкритої інфляції, вважаються: підвищення заробітної плати суб’єктам виробництва, падіння курсу нацвалюти, неврожай і т. д. Тобто, початковим приводом до зростання цін при такій інфляції стає не грошовий фактор, а ринковий або виробничий.
Таким чином, виникає необхідність “підтягувати” грошову масу до зростанню рівня цін. Якщо ринкова економіка держави має розвинену кредитно-фінансову систему, то “підтягування” відбувається автоматично. Але, найбільш часто економіка конкретної країни не володіє антиінфляційними ресурсами, в зв’язку з чим настає кризовий скорочення виробництва.
Третя форма відкритої інфляції – структурна. Для неї характерна загальна незбалансованість макроекономічних міжотрасл. Найбільш часто вона проявляється в перехідний період економіки на новий рівень, наприклад, при конверсії військового виробництва або зміні господарювання і т. д.
Відкрита інфляція як фактор розвитку інфляційної спіралі
При відкритій інфляції завжди спостерігається поєднання інфляції попиту з інфляцією витрат. Таке поєднання дає економічний ефект, іменований інфляційної спіраллю. Процес формування інфляційної спіралі елементарний. Спочатку встановлюється новий рівень заробітної плати на конкретному сегменті трудового ринку. Це автоматично змінює рівень заробітних плат в масштабах економіки країни.
Якщо такий процес не збалансують зростання продуктивності праці або інші чинники, то це призводить до збільшення витрат на 1-ну одиницю товару. У свою чергу, це провокує скорочення виробництва і пропозицій. При такому скороченні пропозиції не перекривають попит на продукцію, в результаті чого формується дефіцит товарів і загальне зростання цін на них. Подорожчання продукції дає привід до повторного збільшення заробітних плат. Таким чином, економіка держави “потрапляє” в спіраль з витками “підвищення зарплати – підвищення цін”.
Головною антиінфляційним заходом на першому етапі стає виявлення ключової причини зростання цін. Тільки в такому випадку кумулятивну (що самопідтримується) схему відкритої інфляції можна подолати.
Види відкритої інфляції в контексті темпів її зростання
Відкрита інфляція супроводжується стійким зниженням купівельної спроможності денег. Для вимірювання відкритої інфляції часто використовують критерій темпу. В контексті темпу зростання інфляції виділяють такі її види:
- Помірна інфляція – в середньому темпи зростання такої інфляції досягають 3-5% в рік, але не перевищують 10%. Галопуюча інфляція – її показники виражаються двозначними числами. Висока інфляція – її показники вимірюються в місячних відсотках і в середньому становить 200-300% за рік. Гіперінфляція – її показники вимірюються в тижневих відсотках. Як правило, гіперінфляція досягає 1000% в річному вираженні.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)