Види емоційних станів
Залежно від глибини, інтенсивності, тривалості та ступеня диференційованості можна виділити наступні види емоційних станів: чуттєвий тон, власне емоції, афект, пристрасть, настрій.
Чуттєвий або емоційний тон – це найпростіша форма емоцій, елементарне прояв органічної чутливості, що супроводжує окремі життєво важливі впливу і спонукає суб’єкта до їх усунення або збереженню. Може бути порівняний з примітивними психічними тро-пізмамі (наближення до приємного стимулу малої інтенсивності і видалення від стимулу більшої інтенсивності). Нерідко подібні переживання в силу їх слабкою диференційованості неможливо виразити вербально (наприклад, “тут відчуваєш себе якось не так”). Усвідомлюються як емоційне забарвлення, своєрідний якісний відтінок психічного процесу, як властивість сприйманого предмета, явища, дії і т. п. (Наприклад, “приємний співрозмовник”, “нудна книга”).
Власне емоції – психічне відображення у формі безпосереднього упередженого переживання життєвого сенсу явищ і ситуацій, обумовленого відношенням їх об’єктивних властивостей до потреб суб’єкта. Це предметні специфічні психічні процеси і стани, що виникають в конкретній обстановці і мають узконаправлепний характер.
Емоції виникають при надмірній мотивації по відношенню до реальних пристосувальним можливостям індивіда. Залежно від того, в якому з двох факторів в балансі мотивації і можливостей суб’єкта швидше настає невідповідність, можна виділити дві категорії причин, що викликають виникнення емоцій: недостатність пристосувальних можливостей, надлишкова мотивація. У першому випадку емоція виникає внаслідок того, що суб’єкт не може або не вміє дати адекватну відповідь на стимуляцію (ситуації, що відрізняються новизною, незвичністю або раптовістю). У другому випадку мають місце надлишкова мотивація, що не знаходить застосування (перед дією, після дії), і надлишкова мотивація в соціальній поведінці (соціально значуще, соціально небажане, соціально незрозуміла поведінка).
Традиційним вважається розподіл емоцій на позитивні і негативні. Хоча ця, дуже загальна, класифікація емоцій в цілому правильна і корисна, поняття позитивного і негативного в додатку до емоцій вимагають деякого уточнення. Наприклад, такі емоції, як гнів, страх, сором, не можуть бути беззастережно віднесені до категорії негативних, негативних. Гнів іноді прямо співвідносимо з пристосувальним поведінкою і ще частіше – із захистом і затвердженням особистісної цілісності. Страх також пов’язаний з виживанням і поряд з соромом сприяє регуляції дозвільної агресивності та утвердження соціального порядку. Замість того щоб говорити про негативні і позитивні емоції, більш точно було б вважати, що існують такі емоції, які сприяють психологічної ентропії, і такі, які полегшують конструктивну поведінку. У цьому сенсі чи буде дана емоція позитивною або негативною, залежить від інтраіндівіду-альних процесів взаємодії суб’єкта і навколишнього його середовища, так само як від більш загальних етологічних і екологічних факторів.
Не менш популярною є класифікація емоцій по відношенню до діяльності і, відповідно, їх поділ на стінах-етичні (спонукають до дії, що викликають напругу) і астенічні (гальмують дію, пригнічують).
Також відомі класифікації емоцій: за походженням від груп потреб – біологічні, соціальні та ідеальні емоції, за характером дій, від яких залежить вірогідність задоволення потреби, – контактні і дистантних.
Афект – стрімко і бурхливо протікає емоційний процес вибухового характеру, який може дати не підпорядковану свідомому вольовому контролю розрядку в дії. Основне в афекті – це несподівано наступає, різко відчувається людиною потрясіння, що характеризується зміною свідомості, порушенням вольового контролю за діями. У афекті різко змінюються параметри уваги: ??знижується його переключення, порушуються концентрація, пам’ять аж до часткової або повної амнезії. Афект надає дезорганізують вплив на діяльність, послідовність і якість виконання, при максимальній дезінтеграції – ступор або хаотичні нецілеспрямовані рухові реакції. Розрізняють нормальні і патологічні афекти. Головні ознаки патологічного афекту: измененность свідомості (дезорієнтація в часі і просторі); неадекватність інтенсивності реагування інтенсивності подразника, що викликав реакцію; наявність постаффектаціонной амнезії.
Супрасть – інтенсивне, узагальнену і тривалий переживання, домінуюче над іншими спонуканнями людини і призводить до зосередження на предметі пристрасті. Причини, що викликають пристрасть, можуть бути різні – починаючи від тілесних потягів і до усвідомлених ідейних переконань. Вона може бути прийнята, санкціонована особистістю, а може переживати як щось небажане, нав’язливе. Характерними рисами пристрасті є сила почуття, що виражається у відповідній спрямованості всіх помислів особистості, стійкість, єдність емоційних і вольових моментів, своєрідне поєднання активності і пасивності.
Настрій – порівняно тривалий, стійкий психічний стан помірної або слабкої інтенсивності. Причини, що волають настрій, численні – від органічного самопочуття (тонусу життєдіяльності) до нюансів взаємин з оточуючими. Настрій має суб’єктну спрямованість, у порівнянні з чуттєвим тоном воно усвідомлюється не як властивість об’єкта, але як властивість суб’єкта (наприклад, з приводу музичного твору емоційний супровід у формі чуттєвого фону буде звучати як “прекрасна музика”, а у формі настрою – “у мене прекрасний настрій “(від музики). Певну роль відіграють індивідуально-особистісні особливості (наприклад, особистісні акцентуації, гіпертимія – схильність до підвищеного настрою, дистимия – схильність до зниженого настрою і депресивного реагування, емотивність – висока емоційна чутливість і глибина емоційних реакцій та ін. ).
(2 votes, average: 3.50 out of 5)