Загальна характеристика емоцій
Емоціями (лат. Emoveo – вражаю, хвилюю; фр. Emotion – хвилювання) називають реакції людини на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників; ці реакції носять яскраво виражений суб’єктивний характер, охоплюють всі види чутливості і переживань. Емоції виявляють стан внутрішнього світу людини, дають інтуїтивні знання про нього, його залученості у відносини з іншими людьми. Емоції можуть підштовхувати людину до дії і, навпаки, дезорганізувати його діяльність. Характеризуючи емоції як особливий клас психічних явищ, А. Н. Леонтьєв називає їх “внутрішніми сигналами”.
Емоції розглядаються як “складний комплекс змін, що включає фізіологічний рівень активності людського організму, суб’єктивні переживання, пізнавальні процеси та поведінкові реакції, що виникають у відповідь на особистісно значущі для людини ситуації” [2. С. 77]. Відповідно виділяються чотири відмітних ознаки емоцій.
1. Емоції виражають стан людини або його ставлення до світу, до самого себе і до інших людей.
2. Емоції приводять в дію фізіологічний рівень активності людини, що зачіпає діяльність нервової системи, рівень мозкової активності, вироблення гормонів. Під впливом емоцій у людини може відбутися почастішання дихання, пульсу, підвищення артеріального тиску, почервоніння або збліднення шкірних покривів, тремтіння рук і т. Д.
3. Емоції є суб’єктивними переживаннями або ставленням людини. Одне і теж подія, явище може суб’єктивно переживатися різними людьми по-різному: “подобається – не подобається”, “приємно – неприємно” та ін. Як правило, емоції носять полярний характер.
4. Емоції взаємодіють з пізнавальними процесами: сприйняттям, увагою, пам’яттю, мисленням, уявою. Взаємозв’язок емоцій і пізнавальних процесів зазначає академік К. М. Биков: “Наші думки, почуття і емоції складають єдине ціле і ніколи немає окремо ні” чистої думки “, ні” чистої емоції “” (цит. За: [4. С. 96]). Ця ж думка підкреслюється С. Л. Рубінштейном: існує цілісний акт пізнання, що включає “єдність двох протилежних компонентів – знання і відносини, інтелектуального і афективного” [13. С. 264].
В даний час у вітчизняній і зарубіжній психології налічується понад двадцяти теорій емоцій. Представлено різні класифікації емоцій. Розрізняють “вищі” і “нижчі” емоції.
“Нижчі” емоції властиві і людині, і тваринам. Їх відрізняє біологічний характер, “тілесність” прояви (наприклад, емоції викликають потреби голоду, спраги, болю).
“Вищі” емоції проявляються тільки у людини. Ці емоції формуються в соціальному суспільстві, відрізняються “духовністю” прояви, пов’язані з тривалою і стійкою спрямованістю на предметні узагальнення: явища, ідеї, символи (А. Н. Леонтьєв). Прикладом можуть служити інтелектуальні, естетичні, моральні почуття. Інтелектуальні почуття з’єднують раціональні та емоційні компоненти пізнання (здивування, допитливість). Естетичні почуття приносять задоволення в процесі пізнання. Моральні почуття пов’язані зі ставленням людини до суспільства, до самого себе і до інших людей: це соціально і особистісно значущі якості (відповідальність, обов’язок, честь та ін.). В окрему групу С. Л. Рубінштейн виділяє узагальнені світоглядні почуття: почуття гумору, почуття піднесеного, комічного, трагічного.
В емоційній сфері особистості виявляються індивідуальні особливості в змісті і прояві почуттів. Вони проявляються: 1) в сильною або слабкою емоційної збудливості людини; 2) в інтенсивності почуття, т. Е. Швидко наростаючому переживанні, домінуючим над усім іншим, що пронизує всі дії людини; 3) в глибині почуттів, т. Е. Характеризуються тривалістю, стійкістю, неослабним інтересом до діяльності (С. Л. Рубінштейн).
Відзначимо, що вивчення емоцій базується на двох основних підходах: мотиваційному та когнітивному. Суть мотиваційного підходу зводиться до того, що емоції розглядаються як регулятор людської поведінки, в структурі мотивації діяльності (А. Н. Леонтьєв, П. М. Якобсон та ін.).
Прихильники когнітивного підходу вивчають емоції в процесі людського пізнання як єдність емоційним та інтелектуальним складових. В результаті їх інтеграції виникає “розумна емоція” і емоційно насичене пізнання (Л. С. Виготський, Б. М. Теплов).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)