УКРАЇНСЬКА ВЕРТЕПНА ДРАМА – ДРАМАТУРГІЯ – ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА
В урочисті дні й свята семінаристи та бурсаки відправлялися по домах з вертепами.
Микола Гоголь
УКРАЇНСЬКА ВЕРТЕПНА ДРАМА
У другій половині XVII – на початку XVIII століття в деяких народів Європи набув поширення народний ляльковий театр (польська шопка, французький креш, білоруська батлейка). Український різновид цього театру отримав назву вертеп (від старослов’янського слова “печера”), збагативши це мистецтво своїми особливими, властивими лише йому національними рисами.
Вистави вертепу відбувалися у спеціальних двоярусних ящиках, що слугували сценою. Всередині ящиків на паличках або дротиках “рухалися” ляльки, які виготовлялися з дерева або тканини. Приводив ляльки в дію вертепник. Таким ведучим міг бути будь-хто: мандрівний дяк, ченець, селянин, бурсак, скоморох, або мандрівні народні виконавці. Часом вертепник мав помічників. За можливості, вистави доповнювалися хоровим або музичним супроводом.
Вертепні ляльки. У центрі – порцеляновий оригінал XVIII століття. Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України.
Чи так ви уявляли собі вертепні ляльки? Чому саме? Свою думку аргументуйте.
Вертепні вистави складалися з двох частин – релігійної різдвяної драми і світської сатирично-побутової інтермедії. Перша частина вертепу, так звана свята, демонструвалася завжди у верхньому ярусі скриньки-сцени; також вона мала досить стійку композицію та чітко окреслену кількість персонажів, розповідаючи про обставини, пов’язані із народженням Ісуса Христа.
Йшлося про страшний злочин царя Іудеї Ірода, який, за біблійною версією, наказав знищити у Віфлеємі всіх хлопчиків-немовлят з метою позбутися божого сина. За сюжетом вистави, до матері Ісуса Марії приходили вклонитися волхви, янголи, пастухи. Смерть карала Ірода, стинаючи йому голову, а Чорт волік його до пекла.
ПАМ’ЯТАЙМО! Релігійна дія вертепної драми тематично розподілялася на п’ять частин:
❖ звернення до глядачів;
❖ виклад дії;
❖ зав’язка;
❖ кульмінація (максимальне напруження змісту сюжету);
❖ розв’язка.
Завдяки релігійній складовій таких вистав, їх виконання тривалий час заохочувалося церквою – вертеп у святкові дні дозволялося проводити навіть у храмах. Проте згодом довільне трактування релігійних сюжетів викликало незадоволення церковнослужителів, тож двері церков для самобутніх народних лялькових театрів виявились зачиненими. Що, на думку деяких дослідників, пізніше привело до появи колядництва.
Чому євангельські сюжети вертепних спектаклів виконавці намагалися максимально наблизити до реалій народного життя?
Світська, “розважальна” частина вистави відбувалася завжди на нижньому ярусі “сцени” й була, по суті, гумористичною чи сатиричною п’єсою на злобу дня. Відповідно, зміст її варіювався залежно від місцевості та здібностей, дотепності вертепника. Число ляльок сягало іноді сорока.
Таким чином, глядачі вертепу спочатку пригадували біблійну історію, а потім від душі сміялися з персонажів, серед яких без труднощів упізнавали добре відомих собі осіб: односельців, панів, чиновників. Власне, така вистава презентувала українське суспільство XVII – XVIII століть, адже представники всіх станів і різних національностей були героями вертепного дійства.
Вертеп чимало запозичив з українського фольклору: риси, якими наділено героїв, їхні характеристики, пісні, які вони виконують, і т. п. До речі, одну з найпопулярніших у вертепі пісень “Ой під вишнею, під черешнею” згодом використав у п’єсі “Наталка Полтавка” Іван Котляревський. Вертепні драми насичені народними прислів’ями, приказками, фразеологічними зворотами, у сюжети вистав органічно вплітали народні анекдоти, оригінальні мовні звороти, приповідки.
Скориставшись інтернетом, зберіть відомості про польський відповідник вертепу – шопку. Порівняйте їх, знайдіть спільні й відмінні риси.
Микола Маркевич, що видрукував текст вертепного твору 1860 року, писав у передмові: “Первісне походження вертепу можна віднести до часів гетьмана Конашевича-Сагайдачного, до 16001620 років, коли він почав відновлювати Київське братство й академію”.
Пригадайте, якими ще славними ділами ввійшов в українську історію гетьман Петро Сагайдачний.
Польсько-український етнограф Еразм Ізопольський наводить близькі до цих дати – 1591-1639 роки. У матеріалах Львівського братства є письмова згадка про вертеп, датована 1666 роком. Вертепні вистави зажили найбільшої слави в другій половині XVIII століття, коли число вертепників поповнювалося вихованцями різних навчальних закладів, що йшли в народ популяризувати український ляльковий театр. “В урочисті дні й свята семінаристи та бурсаки відправлялися по домах з вертепами”, – писав у творі “Вій” Микола Гоголь. Така форма, з огляду на переслідування з боку місцевої влади чи уряду, була найзручнішою, щоб плекати любов до народної творчості й поширювати правду про актуальні або історичні події (зокрема, про руйнування Запорозької Січі йдеться у вертепі “Запорожець”).
Важливо, що вертепні вистави мали виключно національний колорит. Замість традиційних євангельських персонажів люди із задоволенням слухали співи звичайних сільських пастухів.
Надзвичайно цікавим і динамічним видовищем була друга частина вертепного спектаклю. Тут розгорталися веселі, дотепні сценки із життя звичайних людей, які співали, танцювали, залицялися, пили горілку, розповідали анекдоти, кепкували одне з одного.
Кожного героя наділено промовистими рисами: так народ висловлював своє ставлення до героїв улюблених і тих, кого висміював, зневажав чи ненавидів. У вертепі можна було побачити пихатого польського Пана, який накивав п’ятами при одній згадці про гайдамацьке повстання, вигадливого й дотепного Солдата, що дурив довірливих Діда й Бабу, і хитрого Попа, який не завжди дотримувався церковних приписів. Улюбленим персонажем вертепу був Запорожець, що втілював кращі риси борця за волю. У традиційному козацькому вбранні, з оселедцем, співав він, тримаючи бандуру:
Скринька вертепу
Розглянувши ілюстрацію, опишіть будову вертепу.
Случалось мені, –
І не раз,
В степу варить пиво.
Пив турчин, пив татарин,
Пив і поляк, на диво.
Багацько лежить
І тепер з похмілля
Мертвих голов і кісток
Од того весілля.
У цій пісні сконденсована історія визвольної боротьби нашого народу проти іноземних поневолювачів. Запорожець – бідний сірома, що “й сорочки не має”. Саме такі нетяги після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі стали безправними кріпаками, чиї спини до крові списували панські канчуки.
А вертепна драма втілювала віковічну мрію народу про непереможного лицаря: Запорожець долає всі перешкоди, розгадує хитрощі Циганки та підступність Шинкаря, карає п’яничку Попа, виганяє гонористого Ляха.
Закінчується вертепна вистава веселим і яскравим дійством, цілком народним за своєю суттю і змістом: селянин Клим платить Дякові за освіту напівздохлою свинею, танцює з козою, а Злидар збирає гроші за вертепну виставу, наспівуючи:
– Прошу на харч, на горілку. Хто дасть шаг, а хто руб, прийму і копійку.
Правдивість, життєвість сцен вертепу досягалися завдяки влучним характеристикам кожного персонажа: вони поводилися, говорили, діяли відповідно до свого соціального стану, статі, освіти, уявлень, що побутували про них у народі.
Як, на вашу думку, було індивідуалізовано мову персонажів?
Згодом українська вертепна драма стала тим незглибимим джерелом, з якого живилася нова українська література, а особливо – театр. У мистецтві вертепу синтезувалися майстерність художнього слова актора, оригінальні прийоми народного лялькового театру, словесна народна творчість, музика, образотворче мистецтво – усе те, що презентувало світові таланти українського народу.
ПАМ’ЯТАЙМО! Провідні дослідники виділяють такі різновиди вертепу:
❖ Мімодрама (релігійні й мирські елементи тексту переплітаються, діалоги та монологи слабко розвинуті, ролі виконують ляльки під спів хору).
❖ Ляльковий вертеп (релігійна й мирська частини тексту чітко розмежовані (залежно від ситуації могли виставлятися окремо); досить розвинуті діалоги й монологи, сценою є функціонально активний будиночок, ролі виконують рухомі ляльки, за яких, відповідно змінюючи голос, говорить ляльковод (або кілька ляльководів); у виставах іноді брав участь ансамбль).
❖ Живий вертеп (у деяких текстах слабко розвинута мирська частина, ролі виконує багато людей, ляльки статичні, а будиночок сценою не служить; діалоги розвинутіші, ніж у драмі лялькового вертепу; актор виконував в одній виставі лише одну роль).
❖ Комбінована форма (поєднано гру людей і ляльок; спроби такого поєднання відомі в наш час і в професійному театрі).
Дійство українського народного вертепу нині відновлено в багатьох регіонах України. Зокрема, у Полтаві в останні роки біля лялькового театру під час новорічних свят встановлюється вертеп із традиційним різдвяним сюжетом. Лялькові вертепні вистави, вертепні ходи з успіхом відбуваються у Тернополі, Львові, Рівному, Києві.
З допомогою Інтернету дізнайтеся, які форми вертепу збереглися, відроджуються і розвиваються в наш час.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
Повторюємо
1. Що означає слово “вертеп”?
2. Назвіть європейські аналоги вертепу.
3. Пригадайте й перелічіть види вертепу.
Міркуємо
1. З яких частин складається релігійна частина вертепної драми?
2. Назвіть найбільш характерних персонажів світської частини вистави.
3. Опишіть, як ви уявляєте собі вертепну виставу.
Аналізуємо
1. Спробуйте пояснити той факт, що сьогодні поняття “вертеп” має також і негативне значення.
2. Проаналізуйте історію виникнення вертепу.
3. Розкажіть, як змінювався вертеп протягом століть і які причини лежали в основі.
Дискутуємо
1. Спробуйте оцінити роль вертепу в культурному житті України того періоду. Свою точку зору обгрунтуйте.
2. Чи можна, на вашу думку, вважати український вертеп звичайним ляльковим театром?
3. Чи можна вважати вертеп прообразом майбутнього професійного театру? Свою точку зору доведіть.
РОБОТА В ГРУПАХ
Групи, обравши для презентації одного героя вертепної драми, спробують максимально повно й точно його представити. Обов’язково розкажіть про костюм, характер героя, його роль у вертепі, взаємини з іншими персонажами, особливості цього героя в різних регіонах України.
ВАШЕ ПОРТФОЛІО
ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ
Підготуйте доповідь про історію лялькового театру в Україні. Скористайтеся бібліотекою, Інтернетом, за змоги відвідайте ляльковий театр у вашому місті. Поцікавтеся, які лялькові персонажі є в інших народів. Доберіть ілюстрації, виготовте моделі вертепних ляльок, спробуйте зіграти невеличку виставу для учнів молодших класів.
ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ
Придумайте сценарій вертепу, сюжет якого будуватиметься на подіях із життя вашої школи, а також виступіть з ним на святі.
ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК
Верте́п (старослов’ян. печера) – народний театр ляльок-маріонеток, поширений в Україні в барокову добу (ХVII-ХVIII століття). Вертепом називали невелику за розміром переносну скриньку, що мала вигляд двоповерхового будиночка, виготовленого з дерева. Ляльки пересувалися на дротиках, а вів виставу вертепник. На верхньому поверсі йшли вистави релігійного змісту. Переважно це були драми різдвяні, про народження Ісуса Христа.
Після закінчення релігійної вистави на нижньому поверсі показували народно-побутові інтермедії, сценки, у яких персонажами були звичайні люди. Вирізані з дерева ляльки були розфарбовані відповідно до того, яку роль вони виконували. Дерев’яними були й фігурки тварин.
Вистава могла супроводжуватися музикою, співом, навіть хором, якщо вертепник мав помічників і керував ляльками не самостійно.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)