УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА
Опрацьовуючи матеріал розділу, ви маєте змогу виконати такі навчальні завдання:
– набути знань про комедію, трагікомедію, життя і творчість І. Карпенка-Карого, основні засоби змалювання образів у драматичному творі;
– розвинути навички вдумливого, виразного читання драматичного твору, характеристики дійових осіб п’єси;
– висловлювати власні судження щодо проблем, порушених у комедії І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”, про її актуальність у наш час, дискутувати про сенс людського життя.
Український театр має давню історію. Ще в XVII-XVIII століттях по школах було заведено проводити вистави, які мали навчальне та виховне призначення. Найбільш відомий шкільний театр діяв при Київській Академії.
Авторами п’єс зазвичай були викладачі, акторами – самі студенти. Організатори й учасники дійства самостійно майстрували театральну сцену, виготовляли декорації. Вистави, як правило, відбувалися під час великих релігійних свят і присвячувалися поважним особам.
У XIX столітті розвивалася нова українська драма. Її засновником вважається Іван Котляревський, автор п’єс “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник”. Твори цього драматурга стали класикою українського театру. Традиції, започатковані Котляревським, продовжив відомий письменник Григорій Квітка-Основ’яненко. Його п’єса “Сватання на Гончарівці” і досі користується неабиякою популярністю.
Справжній розквіт українського театрального мистецтва припав на останню чверть XIX століття. У 1882 році в українському культурному житті сталася знаменна подія – був заснований перший професійний український театр. Щоб по – справжньому оцінити цей факт, слід урахувати, що тривалий час українці в Російській імперії через заборони й обмеження не мали можливостей для повноцінного розвитку театрального мистецтва.
П’єси українською мовою складали лише невелику частину об’єднаного репертуару тогочасних театральних труп. Не дивно, що заснування власне українського професійного театру стало визначним явищем нашого культурного життя.
Новий колектив одержав назву “театр корифеїв”. У давньогрецькому сценічному мистецтві корифей – це керівник хору, заспівувач, творчий лідер.
Хоча театр, як відомо, є справою колективною, однак у ньому, як і в будь-якому колективі, мають бути лідери, які ведуть інших за собою.
Марія Заньковецька (фото, 1880-ті)
Очолили український театр надзвичайно яскраві, усебічно обдаровані особистості – тому їх і стали називати корифеями.
Засновником, талановитим організатором і незаперечним лідером нового театру став Марко Кропивницький – актор, драматург, режисер, композитор і художник. Він об’єднав найбільш талановитих українських митців, серед яких були видатні театральні діячі Михайло Старицький та Марія Заньковецька, четверо “корифеїв” із родини Тобілевичів: Іван Карпенко-Карий, його брати Микола Садовський і Панас Саксаганський, сестра Марія Садовська-Барілотті.
Розквіт національного театрального мистецтва виявив гостру потребу в нових драматичних творах, які б відображали актуальні життєві проблеми та суперечності й могли завоювати прихильність глядачів. Відгуком на цю потребу стала творча діяльність Івана Карпенка-Карого, яка відкрила нову яскраву сторінку української драматургії.
Брати Тобілевичі (за псевдонімами: Микола – Садовський, Іван – Карпенко-Карий та Панас – Саксаганський) (фото, 1880-ті)
Опрацьовуємо прочитане
1. Яким був давній український шкільний театр?
2. Хто став засновником нової української драматургії?
3. Коли був заснований перший український професійний театр?
4. Чому його назвали “театром корифеїв”?
5. Хто вважається засновником цього театру?
6. Назвіть найвидатніших представників театру корифеїв.
Готуємо проект
7. Підготуйте проект за темою “Діяльність театру корифеїв”. Візьміть участь в інтерактивному конкурсі проектів.
Сестра братів Тобілевичів, співачка й драматична акторка Марія Садовська-Барілотті в ролі Наталки Полтавки – (фото, 1880-ті)
(2 votes, average: 3.00 out of 5)