Термідоріанський переворот (1794 рік)
Причини розколу якобінців
Знищення церкви
Дії якобінців налаштовували проти них багатьох французів. Будучи атеїстами, масонами або просто не визнаючи християнську церкву, якобінці почали реформи по її знищенню. Католицьке богослужіння скасовувалося, священиків примушували до зречення, церкви закривалися. Все богословські дисципліни було заборонено викладати. При цьому Конвент встановив загальне безкоштовну початкову освіту, перетворив королівський палац Лувр у національний музей, створив Національну бібліотеку та архів.
Посилення революційного терору
Одночасно з цими просвітницькими кроками якобінці посилювали революційний терор. У містах як і раніше не вистачало хліба, так як по “встановленими цінами” продавати його було невигідно. Хліб пропонували таємно від влади за великі гроші, і санкюлоти вимагали від уряду нових страт злодіїв, спекулянтів, контрреволюціонерів. В результаті за час якобінської диктатури було відправлено на гільйотину 17 тисяч осіб. Причому з них спекулянтом був лише кожен сотий, дворянином – кожен десятий, а от половина страчених були селянами або робочими. Найчастіше страчені ні в чому не були винні перед революційними властями. Просто на них написали донос сусіди або якобінські чиновники, які хотіли поживитися їхнім майном або звести старі рахунки, а в Революційному трибуналі з цим колись було розбиратися.
Державний терор привів до розколу серед якобінців. Серед них склалася група “поблажливих” на чолі з Дантоном, яка вимагала зупинити терор, скасувати диктатуру, вводячи в дію Конституцію 1793 року. Їх противниками були “крайні якобінці”. Вони прославляли “святу гільйотину”, яка, на їхню думку, відновлює справедливість і не дозволяє утвердитися новим багатіям, які “піднялися на руїнах феодалізму”.
Роль центру між “поблажливими” і “крайніми” грали Робесп’єр і його прихильники. Спочатку вони засудили в Конвенті і відправили на гільйотину “крайніх”. Незабаром така ж доля чекала і “поблажливих”.
Страта Дантона
Дантона попереджали про підготовку розправі і пропонували втекти за кордон, на що він відповів: “Хіба можна віднести батьківщину на підошвах черевиків!” Разом з найближчими соратниками Дантон був заарештований і постав перед Революційним трибуналом, одним із засновників якого він був. 5 квітня 1794 він був обезголовлений. Коли віз, в якій засуджених везли на місце страти, проїжджала повз будинок Робесп’єра, Дантон крикнув на весь квартал своїм громовим голосом: “Ти підеш за мною, Робесп’єр!”
9 термідора
Розколоті якобінці почали втрачати підтримку в суспільстві і в Конвенті. Проти них об’єдналися буржуа і селяни, які намагаються врятувати своє майно від вилучення на потреби революції, розбагатіли на терорі чиновники, які побоюються тепер за свої власні життя, вцілілі жирондисти. Серед депутатів Конвенту був складений змову на чолі з підприємцем Полем Баррасом.
Під час засідання Конвенту, що відбувся 9 термідора 3-го року республіки (27 липня 1794 року), змовники несподівано схилили депутатів до прийняття декрету про арешт Робесп’єра і його сподвижників, які тут же були поміщені під варту. Паризька комуна, де переважали прихильники Робесп’єра, оголосила ці дії незаконними і закликала робочі райони до повстання. На деякий час Робесп’єра і його прихильників звільнили з тюрем і привели в ратушу. Однак далеко не всі райони підтримали повстання. В результаті вірні Конвенту війська знову заарештували Робесп’єра. Побачивши що прямують до нього солдат він спробував застрелитися, але тільки роздробив собі щелепу.
Страта Робесп’єра
На наступний день голови Робесп’єра і його сподвижників впали в кошики гільйотини. Оскільки події, які поклали край кінець якобінської диктатури, почалися 9 термідора, їх стали називати термідоріанським переворотом, а перемогли сили – термідоріанців.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)