Опричнина Івана Грозного
Опричнина – державна політика терору, яка панувала на Русі в кінці 16 століття за правління Івана 4.
Сутність опричнини полягала в відторгненні майна у громадян на користь держави. За велінням государя виділялися особливі землі, які використовувалися виключно для царських потреб і потреб царського двору. На ці територіях було власне управління, і вони були закриті для простих громадян. Всі території відбиралися у поміщиків за допомогою погроз і сили.
Слово “опричнина” походить від давньоруського слова “опріч”, що означає “особливий”. Також опричнина називали ту частину держави, яка вже відійшла в одноосібне користування царя і його підданих, а також опричників (членів таємної поліції государя).
Чисельність опричнини (царської свити) становила близько тисячі чоловік.
Причини введення опричнини
Цар Іван 4 Грозний славився своїм суворим характером і військовими походами. Виникнення опричнини багато в чому пов’язано з Лівонської війною.
У 1558 році він почав Ливонську війну за право оволодіти прибалтійським узбережжям, проте хід війни йшов не так, як того хотілося б государю. Іван неодноразово дорікав своїх воєвод за те, що вони діють недостатньо рішуче, а бояри і зовсім не шанує царя за авторитет у військових питаннях. Ситуація ускладнюється тим, що в 1563 році один з воєначальників Івана зраджує його, тим самим все більше підриваючи довіру царя до своєї свиті.
Іван 4 починає підозрювати про існування змови воєвод з боярами проти його царської влади. Він вважає, що його оточення мріє припинити війну, скинути государя і посадити на його місце князя Володимира Старицького. Все це змушує Івана створити собі нове оточення, яке здатне було б захистити його і покарати всіх, хто піде проти царя. Так були створені опричники – особливі вояки государя – і заснована політика опричнини (терору).
Початок і розвиток опричнини. Основні події.
Опричники всюди слідували за царем і повинні були оберігати його, проте траплялося так, що ці дружинники зловживали своїми повноваженнями і здійснювали терор, караючи невинних. Цар дивився на все це крізь пальці і завжди виправдовував своїх опричників в будь-яких суперечках. В результаті безчинства опричників, дуже скоро їх стали ненавидіти не тільки прості люди, а й бояри. Все найжахливіші страти і діяння, вчинені за часів правління Івана Грозного були здійснені його опричниками.
Іван 4 їде в Олександрівську слободу, де створює відокремлене поселення разом зі своїми опричниками. Звідти цар регулярно здійснює наїзди на Москву з метою покарати і стратити тих, кого він вважає зрадником. Практично всі, хто намагався перешкодити Івану в його беззаконні незабаром гинули.
У 1569 році Іван починає підозрювати, що в Новгороді плетуть інтриги і існує змова проти нього. Зібравши величезне військо, Іван рухається в місто і в 1570 році досягає Новгорода. Після того, як цар потрапляє в лігво, як він вважає, зрадників, його опричники починають свій терор – вони грабують жителів, вбивають невинних людей, палять будинки. Згідно з даними, щодня проходили масові побиття людей, по 500-600 чоловік.
Наступною зупинкою жорстокого царя і його опричників став Псков. Незважаючи на те, що цар спочатку планував також здійснювати розправи над жителями, страчені в результаті були лише деякі з псковічан, їх майно конфіскували.
Після Пскова Грозний знову їде в Москву, щоб знайти там посібників новгородської зради і зробиш їм розправу.
У 1570-1571 році в Москві від руки царя і його опричників полягло дуже багато людей. Чи не щадив цар нікого, навіть своїх наближених, в результаті було страчено близько 200 осіб, серед яких самі знатні люди. Велика кількість людей залишилися живі, але сильно постраждали. Московські страти вважаються апогеєм терору опричнини.
Кінець опричнини
Розвалюватися система почала в 1571 році, коли на Русь напав кримський хан Девлет-Гірей. Опричники, які звикли жити за рахунок грабежу своїх же громадян, виявилися марними воїнами і за деякими відомостями просто не з’явилися на полі бою. Саме це змусило царя скасувати опричнину і ввести земщину, яка мало чим відрізнялася. Існують відомості, що свита царя продовжувала існувати практично в незмінному вигляді аж до його смерті, змінивши лише назву з “опричників” на “двір”.
Результати опричнини Івана Грозного
Підсумки опричнини 1565-1572 років були плачевні. Незважаючи на те, що опричнина замислювалася як засіб єднання держави і метою опричнини Івана Грозного був захист і знищення феодальної роздробленості, привела вона в підсумку лише до хаосу та повної анархії.
Крім того, терор і розорення, які влаштовували опричники, привели до того, що в країні почалася економічна криза. Феодали втратили свої землі, селяни не хотіли працювати, народ залишився без грошей і не вірив в справедливість свого государя. Країна загрузла в хаосі, опричнина розділила країну на кілька розрізнених частин.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)