Військова кар’єра Наполеона Бонапарта

Дитинство

Наполеон Бонапарт народився за 20 років до взяття Бастилії – в 1769 році, на острові Корсика. Саме в цьому році корсиканці – особливий народ зі своєю мовою і культурою – були завойовані французами. У королівстві Людовика XVI Наполеон не міг розраховувати на блискучу кар’єру.

Його батько – бідний дворянин – не мав ні зв’язків при дворі, ні капіталів в банку. Смуглокожіх, зарозумілих корсіканців, які говорили по-французьки зі смішним акцентом, у Франції вважали дикунами. До того ж Наполеон був маленького зросту, і багато жінок були вище за нього. Проте, батько постарався дати синові непогане військову освіту, для чого з 9 років відправив його до Франції до військового училища. Весь вільний час юний Наполеон присвячував читанню книг по військовому мистецтву, історії, географії, а в математиці він завжди був першим. Коли ж викладачі, обурені його незалежним і гордим виглядом, запитували: “Та хто ви такий?”, Наполеон відповідав: “Я – людина!”

Початок військової кар’єри

У 16 років Наполеон отримав звання артилерійського лейтенанта і почав службу в гарнізоні одного маленького провінційного містечка. Молодий офіцер навіть збирався записатися в армію щедрою Російської імперії, але, дізнавшись, що там все іноземці починають службу з нижчого чину, ніж передбачено, передумав. Все змінила почалася революція.

Якобінці

Бонапарт приєднався до якобінців, служив в революційної армії і був дружний з братом Робесп’єра. У 1793 році під час штурму зайнятого англійцями Тулона капітан Бонапарт, використовуючи всі свої наукові знання, склав блискучий план артилерійської бомбардування фортеці. Під час штурму він повів в бій одну з колон, був поранений багнетом в ногу, контужений, але саме його солдати першими увірвалися в фортецю. За це 24-річний Бонапарт був тут же проведений в генерали.

Директорія

Після термідоріанського перевороту Наполеон ненадовго потрапив до в’язниці, але незабаром був відпущений. Його знову призвали на службу, коли роялісти в 1795 році спробували зробити переворот. Директорія призначила його командиром артилерії, яка захищала Конвент. З великими труднощами підвіз до будівлі 40 гармат, генерал Бонапарт в упор картеччю розстріляв близько 40 тисяч роялістів-заколотників. Після цього він стає близьким другом лідера Директорії Барраса, знайомиться в його будинку з вдовою убитого якобінцями генерала – красунею Жозефіною Богарне.

Італійська кампанія

Відразу ж після одруження на Жозефіні Богарне Директорія призначає його командувачем однієї з республіканських армій для походу в Північну Італію.

Його напівроздягнена і голодна армія перейшла в 1796 році Альпи, розбила війська пьемонтцев і австрійців і увійшла в Мілан. Беручи одну перемогу за іншою, Бонапарт брав з переможених міст величезні гроші, на які прекрасно годував й утримував свою армію. Солдати обожнювали свого генерала і готові були йти за ним у вогонь і воду. У Париж були відправлені скрині з золотом, найцінніші картини, статуї, стародавні рукописи.

Єгипетський похід

У травні 1798 Бонапарт, відпливши з армією з Тулона, відправився в єгипетський похід. Він розбив єгипетську кавалерію в “битві біля пірамід”, підкорив більшу частину країни і відправився в Сирію.

Переворот 18 брюмера

Державний переворот у Франції, лідером якого виступив Наполеон пройшов 18 брюмера (з французької календарем того часу). Це був ключовий момент не лише для Наполеона, а й для всієї Франції. В результаті перевороту починається його політична кар’єра: він приходить до влади, встановленням диктатури. Незабаром Франція стала імперією, а Наполеон I – імператором.

Але на цьому військові дії Наполеона не припинилися. Ні в якому разі, вони лише набирали обертів: настала епоха Бонапарта.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Військова кар’єра Наполеона Бонапарта