Столітня війна
Війна, що тривала протягом довгого періоду: з 1337 по 1453 рік між Францією і Англією була безперервної, це були радше військові кампанії, які переривалися перемир’ями, що тривали кілька років.
Початок розбіжностей було покладено ще під час норманського (1066 роки) завоювання. Суть його в тому, що у англійського короля, який був одночасно і знатним вельможею Франції, були у володінні великі землі. Французькими монархами бачилася в цьому серйозна небезпека, тому вони хотіли урізати всі володіння англійців на континенті. Отже, Столітня війна – це свого роду тривалий фінал застаріле за часом конфлікту, що розгоралася близько трьохсот років.
У 1327 році престол Англії зайняв Едуард III. У нього була величезна володіння у Франції в південно-західному герцогстві Аквітанія. Навколо нього постійно виникало багато непорозумінь. Завдяки французької підтримки, яку вони надавали ворогам короля Англії, в Шотландії розгорілася війна. Вона була на руку молодому красеню Едуарду, так як навколишнє його неспокійну знати він вирішив зайняти нічим іншим, як військової авантюрою, але подалі від своїх країв. Плюс до цього, для англійців ця війна була багатою здобиччю у вигляді виплати величезних викупів, які вимагали за знатних бранців. Про багатьох військових походах англійських загарбників говорили як про розбійницьких спустошливих набігів, результатом яких були на сотні миль спустошені землі. У французів не було можливості дати гідну відповідь супротивнику, так як їх флот на той час був розгромлений ще у 1340 році (Кресі), що дозволило англійцям контролювати протоку Ла-Манш довгих тридцять років.
Едуардом III було оголошено про претензії на престол Франції, на що французькими законниками доводилося, що він не може його зайняти, так як є предком по жіночій лінії. Це означало, що на троні залишався Філіп, у якого було багато незадоволених фламандців в близькому оточенні і підданстві, бажаючих на законній підставі змінити свого сюзерена. Військові дії англійців виявилися набагато успішніше, ніж вони очікували. Домагання на трон зіграли велику роль в наступних роках війни. На суші поки не проводилося багато битв. Едуард спільно з антифранцузької коаліцією, в якій були німецькі князі і фламандці, побував у кількох бойових походів у Франції. Але цього було мало, так що військового переваги так і вдалося досягти.
У різні роки сторонами було запропоновано досягти закінчення суперечки з застосуванням поєдинків, що було кращими традиціями лицарства. Згідно з історичними даними, перша битва не була схожа на проведення лицарського поєдинку. Так, в 1346 армії Едуарда, якій доводилося на той момент залишатися в пастці на території ворога, довелося дати відповідь бій при Креси. Здобувши перемогу, Едуард прославився, а у англійців було піднято бойовий дух.
Війна як і раніше не згасала, навіть, незважаючи на спустошення, які принесла і Франції і Англії епідемія чуми. Потім помирає Філіп VI, його місце займає Іван II Добрий. Через військової катастрофи загострилися і внутрішні суперечності, які і до цього підточували французьке суспільство. У Парижі розпочалися заколоти, а в провінціях піднялося досить потужне повстання селян – Жакерия. Але монархічний лад був дуже стійкий і сильний, що дозволило подолати цю кризу, навіть без короля.
Згідно з умовами миру, які були укладені в Бретіньї в 1360 році, суверенітет Едуарда був визнаний над великою французькою територією (Кале, Аквітанія). Хоча він і відмовився тимчасово від домагань на трон. Цей договір був доказом його повного тріумфу. Але і це правління закінчилося дуже скоро, вже в 1377 році.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)