Твір “Війна”

Війна була для дітей жорстокою і грубою школою. Вони не сиділи за партами, а в мерзлих окопах, і перед ними були зошити, а бронебійні снаряди і кулеметні стрічки. Вони ще не володіли життєвим досвідом і тому не розуміли істинної цінності простих речей, яким не надаєш значення у повсякденному мирному житті.

Війна наповнила їх душевний досвід до межі. Вони могли плакати не від горя, а від ненависті, могли по-дитячому радіти весняному журавлиному клину, як ніколи не раділи ні до війни, ні після війни, з ніжністю зберігати в душі тепло минулої юності. Ті, хто залишився в живих, повернулися з війни, зумівши зберегти в собі чистий, осяйний світ, віру і надію, ставши непримиренною до несправедливості, добрішими до добра.

Хоча війна і стала вже історією, але пам’ять про неї повинна жити, адже головні учасники історії – це Люди і Час. Не забувати Час – це значить не забувати Людей, не забувати Людей – це значить не забувати Час.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Війна”