Що таке верифікація: визначення
Поняття верифікації в соціології
У соціології під поняттям “верифікація” мається на увазі перевірка гіпотези на істинність.
Тобто оцінка того, чи відповідає гіпотеза дійсності.
Верифікація грунтується на доказах відповідності передумов гіпотези або безпосередньому емпіричному спостереженню (тоді це пряма, або безпосередня верифікація), або на відповідність гіпотези теоретичними положеннями, щодо яких доведено їх відповідність емпіричним даним (так звана “непряма верифікація”).
Результатом верифікації повинно стати або підтвердження гіпотези, або її спростування.
Методи верифікації
Метод має велике як прикладне, так і загальнонаукове значення – можна сказати, що це той міст, який з’єднує розробку наукових теорій з тим, заради чого вони найчастіше і розробляються – з їх практичним застосуванням.
У соціології метод емпіричної перевірки має власну характерну специфіку. Метод прямої верифікації найбільш ефективний при дослідженнях поточних соціальних процесів, так як дослідник може їх спостерігати безпосередньо, збираючи при цьому пов’язані з гіпотезою дані.
Що стосується подій минулого – тут учений змушений звертатися до доступним артефактів, історичними документами і матеріалами: письмовим, графічним і т. д. Що, звичайно ж, обмежує можливості дослідження виключно непрямої верифікацією.
Верифікувати прогнозування майбутніх подій (з допомогою екстраполяції) в соціології ускладнюється крім іншого і тим фактом, що прогноз як частина процесу соціального пізнання сам по собі є аспектом суспільного розвитку.
Принципи верифікації
Широке використання принципу верифікації як одного з фундаментальних для науки породило деякі специфічні особливості методу в соціології. Його характерні риси, серед яких можна виділити:
- Емпіризм – опора на соціальні факти, на безпосереднє або опосередковане спостереження. Раціоналізм – в даному випадку мається на увазі опора на логічне доказ, на обгрунтоване для розуму знання, на противагу вірі або бездоказовим припущенням, гіпотезам. Оперціоналізація – метод, який полягає у вираженні будь-якого соціального явища в тих термінах, які можуть бути зафіксовані емпірично. Говорячи метафорично, це щось на кшталт принципу “абстрагуємося від абстракцій”.
Також принцип верифікації породив таку особливість методу соціології як прагнення цієї науки абстрагуватися від тих гіпотез і припущень, які не можуть бути спостережувані емпірично (прямо чи опосередковано), хоч би цікавими і загадковими вони при цьому не були.
З цієї причини соціологія не намагається з’ясувати проблему обумовленості чи випадковості всіх соціальних процесів і поведінки людини; долі, першооснови буття і т. д.
Метод верифікації в соціології не варто недооцінювати, посилаючись на різноманіття, складність і нескінченну варіативність соціальних явищ. Так як в цьому випадку є вагомий ризик втратити зв’язок дослідження з його об’єктом, з реальністю і перетворити дослідження або в розумово-спекулятивний процес, в якому розум робить “холості оберти”, або, навпаки – в щось ірраціональне і алогічне. У будь-якому випадку, це буде вже не наука.
Але разом з тим принцип верифікації не варто зводити в ранг абсолюту. Спроба спертися виключно на суху емпірико може привести до зменшення можливостей теоретичного пошуку, втрати інтелектуальної сміливості у висуванні гіпотез і припущень і таким чином сповільнити прогрес науки.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)