Що таке цитата в літературі? Визначення і приклади
Часто у своїх творах ми використовуємо витяги з творів інших людей, прагнучи підкреслити цим зміст написаного або надати написаному більшої виразності.
Подібні фрази дозволяють обгрунтувати свої твердження або спростувати чужі слова. Ці витримки звуться “цитати” і часто стають крилатими виразами.
Що означає слово “цитата”?
Потрапивши з латинської мови, термін “цитата” з самого початку мав дещо інше значення. У перекладі слово citata означає “рухати, приводити в рух”. У минулому його використовували в юриспруденції як позначення, що доводить правоту.
У літературних творах України термін з’явився в 1820-х роках, а в 1861-му увійшов до довідників і словників як “дослівна витримка з тексту”.
Що таке цитата?
Виходячи з вищесказаного, цитата – це дослівна передача думок і ідей іншої людини в своїх текстах. Головна вимога при її використанні – це точність і доречність без зміни відтінку сказаного.
При написанні витягів не рекомендується обривати їх на середині або приводити тільки частину, висмикуючи слова з контексту. Цитуються чужі фрази декількома способами:
- Пряма мова – цитата вживається так само, як її використав автор, зі збереженням знаків пунктуації. Наприклад: Карл Маркс писав: “Суттєва форма духу – це радістність, світло”. Непряма мова – витримка вноситься в текст з союзом “що”. Наприклад: Карл Маркс писав, що “істотна форма духу – це радістність, світло”.
Іноді при написанні цитат застосовують вступне слово – як вважав, як говорив, за словами і т. д. У будь-якому випадку всі витримки полягають в лапки, за винятком віршів, при цитуванні яких досить згадати автора і назву твору.
Коли доречно використовувати цитати?
Цитати застосовуються найчастіше в науковій літературі, оскільки для науки, перш за все, важлива точність, а передати її необхідно без спотворення думки. Іноді їх використовують в публіцистичних оповіданнях, що дозволяє автору більш яскраво висловити свою думку.
Часто буває так, що в публіцистиці використовують не тільки вираження, увічнені в літературі, а й усні висловлювання відомих людей:
- Політиків; Вчених; Філософів.
В цілому ж вживання цитат допустимо в будь-яких творах, якщо вони підходять за змістом і підсилюють сприйняття тексту.
Чи законно вживання цитат?
Відповідно до Цивільного Кодексу України, цитування дозволено всім без винятку і не є порушенням авторських прав. Щоб використовувати в своєму творі якусь витримку, не потрібно питати на це дозвіл у її автора і виплачувати йому гонорари.
Тим більше що багато творців знаменитих цитат вже давно перейшли в інший світ. Однак за тим же законом при цитуванні слід в обов’язковому порядку вказувати ім’я автора і джерело запозичення, тобто той твір, звідки було вилучено даний вираз.
Приклади цитат
У літературі існує багато цитат, які ми чули не один раз і часто вживаємо не тільки в песемності, але і в розмовній мові. Завдяки своїй виразності і широкому поширенню в масах такі витяги називають крилатими виразами.
Іноді зустрічаються цитати, автора яких достовірно не встановлено, хоча вони продовжують століттями використовуватися в працях і творах. До таких належить фразеологізм “Благими намірами вимощена дорога в пекло”, який, можливо, належить Семюелю Джонсону.
З російських літературних та історичних джерел активно цитуються висловлювання Пушкіна, Салтикова-Щедріна, Грибоєдова та інших письменників і поетів. Наприклад, багатьом з нас добре відома цитата з байки “Бабка і мураха” Крилова: “Стрибуха Стрекоза літо червоне проспівала; озирнутися не встигла, як зима показалась”. Напевно практично кожен чув висловлювання Козьми Пруткова:
“Вік живи – вік учись!”
І вже точно всім відома цитата Булгакова з “Майстра і Маргарити”: “Друга свіжість – ось що дурниця! Свіжість буває тільки одна – перша, вона ж і Остання”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)