Що таке ноосфера: визначення і суть поняття
Ноосфера (від грец. Noos – розум і sphere – сфера) – широке поняття, що застосовується в декількох наукових дисциплінах і позначає сукупний розум всього людства, людську цивілізацію, як геологічну силу або сукупність змін в біосфері, які реалізують людина.
Сам термін був запропонований французьким математиком Едуардом Леруа в тісній співпраці з еволюціоністів П’єром Теярем де Шарденом. При цьому ім’я другого вченого пов’язано з розвитком філософської концепції ноосфери. Однак початкова концепція належить академіку Володимиру Івановичу Вернадському, який в 1922-1923 роках провів серію лекцій в Паризькому університеті Сорбонна і тим самим, по всій видимості, зробив серйозний вплив на світогляд французьких колег.
Філософська (ідеалістична) інтерпретація ноосфери
За основу своєї ноосферної теорії Леруа взяв древнє вчення Плотина (не плутати з Платоном), про глобальне космогонічному процесі, в основі якого лежить божественне Єдине. Відповідно до цієї концепції початком світу послужило виділення з божественної Сутності світового Розуму – сукупності всіх знань про все. Далі Розум трансформується в глобальну Душу, яка згодом розділяється на безліч людських душ. Еволюційної ж метою людства є загальне єднання, що видається кінцевим етапом розвитку ноосфери, і подальше злиття з первородним Єдиним.
Таким чином, висловлюючись в сучасних поняттях, французький вчений припускав, що головне завдання людського виду – об’єднання в єдиний організм, який в подальшому повинен “розчинитися” в бога.
Біогеохімічне трактування Вернадського
Академік Вернадський створив зовсім іншу матеріалістичну концепцію ноосфери. У загальному сенсі він визначав це поняття як закономірний етап еволюції біосфери (сукупності всіх живих організмів Землі), що характеризується появою найсильнішою геологічної сили – людського розуму.
Очевидно, що початком ери ноосфери в цьому випадку вважається поява Homo Sapiens і винахід їм перших знарядь праці. При цьому остаточне формування ноосфери буде можливо тільки при повному задоволенні духовних і матеріальних потреб кожної окремої людини, для чого необхідно виконання наступних умов:
- Освоєння більшості територій земної кулі. Винахід і створення високоефективних засобів комунікації, як між окремими людьми, так і між державами, що призведе до різкого зближення “всього і вся”. Становлення людської діяльності в якості самого потужного геологічного фактора, на тлі якого інші природні явища (виверження вулканів, повені, глобальне потепління і т. д.) стають малозначущими. Освоєння ближнього космосу як життєвого простору для людини. Загальна соціальна рівність. Відсутність з расових і релігійних забобонів. Становлення реальної демократії, як народного волевиявлення. Позбавлення наукового пізнання від впливу політичних, релігійних та інших світоглядів, які не мають прямого відношення до науки. Зникнення таких соціальних явищ як бідність, голод, соціальна нерівність. Практично повне знищення всіх хвороб. Припинення будь-яких воєн. Розумна зміна біосфери, що не завдає шкоди людству.
На даний момент людська цивілізація впритул підійшла до реалізації багатьох з цих принципів, що є доказом вірності теорії академіка Вернадського. Тому цілком можливо припустити, що в найближчому майбутньому людство зможе перейти на якісно новий етап свого існування, коли воно перестане адаптуватися під навколишнє середовище, а буде самостійно її змінювати в залежності від поставлених цілей і завдань.
Однак створення таких інструментів впливу на природу можливо тільки при повній консолідації всієї людської цивілізації. А це значить, перш ніж людина отримає абсолютну владу над навколишнім середовищем планети, йому належить побудувати всесвітній соціальний “рай”, в якому не буде місця глобальним протиріччям.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)