Підліткова криза
Коли батьки зустрічаються з проявом підліткового кризи, вони, м’яко кажучи, не знають, що їм робити і за що хапатися. Перша реакція – “я таких не був” або “в кого він такий?”. Потім починаються метання в пошуках рішень, щоб розуміти, як себе вести з дитиною, які слова підібрати.
Батькам дуже непросто спілкуватися зі своїми підрослими дітьми: слухняні ще вчора малюки перетворюються на “колючих” підлітків, які готові все робити зло, але при цьому не замислюються про наслідки своїх вчинків. Підлітки голосно заявляють, що вони нікому нічого не винні, але при цьому продовжують вважати, що вже батьки точно їм чимось зобов’язані. Зрозуміло, далеко не всі тата й мами готові миритися з такою позицією, тому в сім’ях виникають конфлікти.
До конфліктів призводить і боротьба підлітка за незалежність. Він вимагає, щоб батьки прибрали контроль над ним, але при цьому ще не готовий взяти на себе відповідальність за свої вчинки. Батькам вже важко керувати своєю дитиною, а домовитися з підлітком може бути непросто, особливо якщо раніше вони таких спроб не робили. Боротьба за незалежність може приймати досить дивні, з погляду дорослих, форми: наприклад, підліток може демонструвати свою “дорослість” курінням, вживанням наркотиків або алкоголю.
Підлітки стають одночасно дуже критичні і дуже сугестивності. При цьому критичність вони проявляють по відношенню до того, що кажуть їм батьки. А сказане однолітками або деякими іншими дорослими сприймається ними як істина в останній інстанції, без роздумів і критики. Ця тенденція також не знаходить у батьків розуміння і схвалення.
Що ж робити і як цей період простіше пережити?
1. Найважче перехідний вік дітей відбивається на родинах, в яких прийнятий диктаторський стиль виховання. Якщо батьки роками вимагають від дитини безумовного підпорядкування, їм непросто буває змиритися з тим, що чадо хоче приймати рішення самостійно. А якщо врахувати, що досвіду самостійного прийняття рішень у підлітка в таких сім’ях просто не буває, нічого дивного, що він робить безліч помилок, дорослішаючи. Подумайте про стиль виховання дитини відразу після його народження. Це запорука гарного життя з ним у майбутньому.
2. До перехідного віку варто готуватися з дитинства. Дитину необхідно вчити думати, міркувати, нести відповідальність за свої дії: тоді є шанс, що навіть у підлітковому віці він не буде сліпо копіювати чужі моделі поведінки, а буде приймати рішення самостійно.
3. Якщо підліток буде мати всю необхідну інформацію про те, що відбувається з його тілом, йому буде простіше пережити зміни. Втім, до видань для підлітків варто поставитися уважно: багато хто з них пропагують вельми сумнівні цінності.
4. Чітких часових меж перехідного віку немає. Пам’ятайте про це і майте на увазі, що це може статися і в 9 років, і в 13.
5. Підлітки потребують поваги, вони хочуть, щоб їх сприймали як дорослих. Батькам слід відмовитися від жорсткої авторитарної позиції і намагатися спілкуватися з дітьми на рівних, не наказуючи їм, а радячи. При цьому важливо донести до підлітка, що за власні рішення він несе відповідальність сам. Звичайно, в критичній ситуації батьки прийдуть на допомогу, але майбутній дорослий повинен вчитися самостійно відповідати за свої вчинки і слова.
6. Підлітки дуже чутливі до насмішок: не варто сміятися над тим, що їм дорого, яким би абсурдним предмет захоплення дитини не здавався дорослому. Потроху потрібно послаблювати контроль за вирослим дитиною, вчитися довіряти йому. Звичайно, попередньо необхідно застерегти підлітка, повідомивши йому про можливі наслідки його рішень. Слід докладати всіх зусиль, щоб розуміти своїх дітей, і тоді є ймовірність, що випробування перехідним віком вся сім’я пройде з честю.
7. Говоріть, говоріть і говорите! Я пишу про це в кожному розділі і повторю ще мільйон разів! Говоріть з дитиною!!!
8. Пам’ятайте – він все ж дитина, хоч і вже дуже прагне бути дорослим.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)