Криза моралі – зміна моральних орієнтирів

Криза моралі – зміна моральних орієнтирів. Культура і мораль “нових людей”. Пошуки нових культурних і моральних цінностей
З кінця IV ст. до Р. Х. в античному суспільстві стали відбуватися серйозні зміни, що сприяло появі нових філософських систем і насамперед у галузі моральної філософії і культури. До IV ст. до Р. Х. спостерігався підйом і розквіт своєрідних форм античної державності – давньогрецьких полісів, тобто демократичних чи олігархічних міст-держав. Поліс – це разом з тим і громадянська громада, де вільна людина, член цієї громади, виступав як громадянин поліса, за висловом Аристотеля – людина політичний (aner politikos). Незалежно від того, ким був громадянин поліса – ремісником або селянином, торговцем або землевласником – він брав активну участь у суспільно-політичному житті поліса, був воїном громадянського полісного ополчення. Становище різко змінилося вже до початку IV ст. до Р. Х. після жорстокої Пелопоннеської війни, в якій два протистоять один одному блоку грецьких полісів – Афінська імперія на чолі з Афінами і Пелопоннеської союз на чолі зі Спартою – воювали між собою за панування і переважання в Греції. Війна тривала з 431 по 404 рр. і закінчилася перемогою Спарти. Але ця війна не була останньою. Початок IV ст. було затьмарене новими військовими конфліктами, що стали нестерпним випробуванням для простих людей. Після Пелопоннеської війни настало загальне зубожіння і нужда пересічних громадян грецьких полісів, скорочення громадянського колективу. Розорення селян і ремісників, а також колишніх воїнів, промотали свій стан, збільшувало число люмпен пролетарів (охлос); в суспільстві спостерігалася крайня поляризація населення: зникав середній клас, але швидко збільшувалося число бідних і різко скорочувалася кількість багатих. Головними гаслами ставали вимоги складання боргів і переділу землі.
Найбільш точна і яскрава характеристика плутократії (влади багатих) дана Платоном в його “Державі”. Він пише: “Тут несамовито шанують в мороці своє золото і срібло; будують сховища і особливі скарбниці, щоб складати і ховати в них своє багатство. Зводять собі будинки, точно гнізда, щоб там марнувати своє майно; трясуться над грошима; тут переважають зажерливий, що марнують похвали багатому, а бідного принижують “. Таке положення Платон пояснював тим, що порушилося гармонійне поєднання трьох найважливіших елементів або початків, що становлять сутність людських душ: розумного, афективного і нерозумного, або жадає – джерела задоволень і насолод. Як тільки ця гармонія порушується, люди стають пихатими.
Про становище бідноти можна судити за деякими комедіям Арістофана. У комедії “Плутос” (Багатство) він так характеризує життя бідняків: “Від холоду вони шукають порятунок у лазнях, замість плаща у них лахміття, замість ліжку мішок з соломою, повний клопів, замість килимів прогнила плетінка, замість лави їм служить горло розбитого судини “.
Суспільство все більш пронизували індивідуалістичні і космополітичні настрою. Панівним ставав гасло: “Батьківщина там, де добре”. В силу байдужості та егоїзму громадян держава руйнувалося. А ось як характеризує ситуацію, що склалася в Греції в III в. до Р. Х., відомий елліністичний історик і мислитель Полібій: “У наш час у всій Греції панують бездітність і браку, міста спорожніли, настали неврожаї, хоча й немає яких-небудь стихійних лих та епідемій. Але звертатися до богів за порадою було б нерозумно, тут немає потреби ні в оракула, ні в чудесні знамення. Причина ясна і засоби для її усунення в нашій владі: люди впали в марнославство, любостяжательство і зніженість, не бажають вступати в шлюб, а якщо і вступають, то не хочуть виховувати дітей, насилу хіба одного-двох заради того, щоб залишити їх багатими і виховати в розкоші, і ось зло непомітно і швидко виросло “. Це думка Полібія має цілком общеисторическое значення, оскільки його думки знаходять підтвердження і в сучасній епосі.
В іншому місці Полібій розкриває причини морального і політичного переродження суспільства. Він каже, що “… після того, як держава долає численні тяжкі небезпеки і досягає незаперечного переважання і панування, у ньому зміцнюється добробут, приватне життя громадян стає більш розкішною і громадяни починають переступати міру справедливості в гонитві за посадами і в інших жаданнях. Коли таке становище дедалі посилюється, настає поворот до занепаду, що викликається владолюбством громадян і зневагою їх до скромного положенню. До них приєднується пихатість і марнотратство. Народ буде тільки завершителем перевороту, коли він уявить, що любостяжательство одних порушує його добробут і вигоди, коли, з іншого боку, лестощі честолюбців збагатить його зарозумілість. Тоді розгніваний народ, у всьому слухаючи гласу пристрасті, відмовляє владі в покорі, не визнає їх навіть рівноправними з собою, скидає і знищує їх і всі справи бажає вирішувати сам. Після цього держава прикрасить себе найшляхетнішою ім’ям вільного народного правління, а на ділі стане найгіршим з держав, охлократією (тобто владою натовпу) “(Полібій, VI, 57 і сл.).
Відомий вислів Протагора “Людина є міра всіх речей” набула нового звучання. Тепер стали стверджувати, що все визначається власною силою і можливостями людини. Право ставало правом сильного. З’явилися так звані “нові люди” (homines novi). Їм були чужі консерватизм і традиціоналізм моральних принципів. Це були люди “сьогоднішнього дня”, стрімко піднесені фортуною, вони не соромилися в засобах, щоб взяти від життя все, що надавав випадок. Ці люди складали собі стану, не гидуючи вимаганнями заповітів, доносами, хабарами, зрадою. Вони не соромилися недозволеного і в особистому житті, і на громадській ниві. Жадібність, спритність, авантюризм, хижацьке ставлення до життя – істотна риса “нових людей”.
Для сучасників, виконаних старих норм суспільного життя і моралі, ці люди уособлювали собою торжество зла у світі. Такі “нові люди”, що формуються на різних соціальних рівнях, виконані ідей егоїстичного практицизму і спраги особистого успіху. Вони, природно, не дорожили набором уявлень про доблесті і моралі, які колись складали моральний кодекс громадян. Таким чином, вони підривали цінність цих моральних понять. У цих умовах виникала моральна та ідеологічна порожнеча.
Разом з тим не можна поняття “нових людей” зводити тільки до виникнення негативних явищ. Серед “нових людей” були і майбутні реформатори, які усвідомлюють необхідність змін моральних засад суспільства, більш не відповідають сучасним умовам.
Серед низів античного суспільства стали формуватися свої критерії оцінок етико-моральних і релігійних цінностей. Поступово вони починають сприйматися і представниками середніх та вищих верств суспільства, консервативно налаштованих і вороже відносяться до так званим “новим людям”.
Нова релігія, ідеологія і мораль поки ще не знаходили відображення в творах античних авторів. Вони виявилися широко представлені в так званих творах малих форм: байках, приказках, написах. У цих матеріалах робилася спроба дати відповідь на одне з животрепетних питань епохи: як жити? Яку лінію поведінки обрати звичайній людині в цьому повному небезпек жорстокому світі? Жити покірливо або нарікати, пручатися або знаходити вихід в непротивлення злу насильством. Шукати дружби з сильними світу цього або уникати з ними контактів? Прагнути до влади, багатства, як це стало характерним для “нових людей”, або знаходити задоволення в щедрості, філантропії, роздачі милостинь, нарешті, в бідності. У людей, схильних до подібного роду думок і дій, все більш зростала потреба в єднанні. Серед них поширювалося переконання, що “союз душ – найбільше спорідненість”. Набули поширення ідеї покірності, непротивлення злу, всепрощення і милосердя. Популярними в цьому середовищі були такі судження: “ліки проти всіх образ – прощення; ліки від нещастя – терпіння “. Висловлювалися ідеї про те, що ні багатство, ні влада, ні високе положення або походження не ведуть до загробного блаженства. Шлях до нього йде через скромність, доброту, безкорисливість, простодушність, щедрість і милосердя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Криза моралі – зміна моральних орієнтирів