Наталка Полтавка – ІВАН ПЕТРОВИЧ КОТЛЯРЕВСЬКИМ 1769-1838 – СМІХ І СУМ ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література
Ідейно-тематичні домінанти
П’єсу “Наталка Полтавка” І. Котляревський створив у 1819 р. для відкритого за рік перед цим Полтавського театру. У ній він полемізує з драматургом О. Шаховським, який у водевілі “Козак-стихотворец” у викривленому світлі представив життя українського села. Заперечуючи твори тогочасних письменників, у яких народ був переважно об’єктом висміювання, І. Котляревський головними героями “Наталки Полтавки” змальовує вихідців із простого люду. Своїм драматичним твором він утверджує думку про їхню гідність і моральну вищість над представниками заможних верств населення. І. Котляревський розробляє захопливий сюжет, в основі якого – класичний “любовний трикутник”.
Тема п’єси – історія кохання Наталки й Петра та відстоювання права на сімейне щастя.
В основі конфлікту – протиставлення “розуму” (розрахунку) та “серця” (щирих почуттів). Носіями “розуму” є передусім люди освічені, які сваталися до Наталки. Це і тахтауловський дяк, і волосний писар, і підканцелярист Скоробрешенко, і, нарешті, возний Тетерваковський. Усі вони заможні й мають авторитет, за ними, на думку Терпилихи, її дочка “мала б вічний хліб”. Мати таку дружину, як Наталка, для видних женихів престижно, адже дівчина в усій окрузі відзначалася красою й працелюбністю. Але чи може шлюб за розрахунком зробити людину щасливою? Виразником ідеї про кохання як запоруки сімейного щастя є Наталка. Заперечуючи проти шлюбу за розрахунком, вона відстоює право на сім’ю, що грунтується на взаємних почуттях: “Нехай вони будуть розумні, багаті і письменнійші од нашого возного, та коли серце моє не лежить до їх і коли мені вони осоружні! Та і всі письменні – нехай вони собі тямляться!”. Зрозумілою стає і її відмова возному. Головна причина такого рішення передусім – не соціальна нерівність, а відсутність почуття до залицяльника. Навіть у безвихідній ситуації, коли Наталка змушена була за наполяганням матері пов’язати возному рушники, вона намагається бути послідовною у своїх принципах. Не маючи вже можливості щось змінити, дівчина благає Бога: “Коли уже воля Твоя єсть, щоб я була за Возним, Ти вижени любов до Петра із мого серця і наверни душу мою до Возного, а без сього чуда я пропаду навіки…”.
Чому ж таке неприховано зневажливе ставлення героїні до письменних? Вони в п’єсі є носіями аморальних якостей – шахрайства, хабарництва, лицемірства. А отже, статки, нажиті в такий спосіб, не можуть принести в родину справжнього щастя. Тому суть ще одного конфлікту у творі будується на принципі порушення / дотримання загальнолюдських моральних норм. Виразником християнських правил є Наталка, для якої честь – понад усе. Свою життєву позицію вона пояснює так: “Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’ягкой булки, неправдою нажитої”. Її антипод – возний, який, за Миколиними словами, “хапун такий, що із рідного батька злупить!”. Та й сам Тетерваковський це підтверджує фразою: “Два плута в селі і селу безчестям не роблять, а не тілько цілому краєві”. У п’єсі автор підводить до думки, що офіційна мораль тогочасного суспільства суперечить гуманістичним принципам.
Отже, провідною ідеєю в “Наталці Полтавці” є утвердження гідності людини з народу як носія високих моральних якостей.
Сюжет і композиція п’єси
П’єса “Наталка Полтавка” за жанром – соціально-побутова драма. Твір складається з двох дій. Сюжет п’єси однолінійний, події розгортаються протягом одного дня й групуються навколо головного персонажа – Наталки.
Дія відбувається на околиці Полтави поблизу річки Ворскли. На початку твору автор знайомить читачів з головною героїнею Наталкою. З першої пісні “Віють вітри, віють буйні” та наступного монологу героїні стає відомо, що вона кохає Петра, але доля розлучила їх. Дівчина згадує також, що вона тепер така само бідна, як і її суджений. Цей епізод у творі виконує роль експозиції. Хто такий Петро? Чому він далеко від Наталки? Автор зберігає інтригу, яка тримає увагу читачів і глядачів протягом тривалого часу. Лише пізніше Макогоненко розповів, як Наталчин батько вигнав з дому наймита Петра, що жив у господі Терпила, щоб перешкодити його коханню та шлюбу зі своєю дочкою.
Пам’ятник Наталці Полтавці в Кропивницькому
Епізод зустрічі возного з Наталкою, його освічення в коханні є зав’язкою твору. Наталка відмовляє палкому залицяльникові, але змушена виконати волю матері й подає Тетерваковському рушники. Коли ж у село повертається Петро, дівчина рішуче відмовляється вийти заміж за нелюба. Ці події, які розгортаються з дедалі більшим напруженням, становлять розвиток дії. Кульмінацією п’єси є епізод, коли Петро заради щастя коханої віддає їй зароблені за чотири роки гроші, а Наталка погрожує, що, якщо її змусять вийти заміж за возного, вона кинеться у Ворсклу. Зворушений шляхетною поведінкою свого суперника, Тетерваковський відступається від свого наміру покарати Наталку й просить Терпилиху благословити шлюб закоханих. Таким чином І. Котляревський проводить думку про природну здатність людини творити добро. Ці події є розв’язкою твору.
У п’єсі автор використав 22 пісні, зміст яких допомагає розкриттю характерів персонажів та їхнього внутрішнього стану. Серед них є народні пісні, оброблені автором, а також власні ліричні твори І. Котляревського. Вони різні за настроєм – від ліричних до гумористичних і сатиричних.
Образи п’єси великою теплотою І. Котляревський змальовує образи представників простого народу. Вони є носіями моральних цінностей, “природної доброти”, сердечності.
Головна героїня Наталка – цілісна особистість, яка відстоює своє право на щастя, не шукає матеріальної вигоди й не йде на компроміс із совістю. Виборний характеризує її так: “Золото – не дівка!… Крім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить”.
Кохаючи Петра протягом чотирьох років розлуки, Наталка зберігає йому вірність. Для неї шлюб – це можливість “жити люб’язно і дружно; бути вірними до смерті і помагати одно другому”. У її мові часто звучить слово “серце”, що вказує на чуттєвість дівчини. Героїня розуміє, що у шлюбі з матеріального розрахунку та без кохання буде принижена її гідність, адже “у пана така жінка буде гірше наймички… буде крепачкою”.
Наталка – любляча дочка. Вона пожаліла матір і ладна принести в жертву своє кохання заради її спокою. Але героїня проявляє рішучість і відстоює право на щастя, коли знову повертається Петро.
У народнопоетичних традиціях зображено образ Терпилихи. Після смерті чоловіка вона перебралася жити в село й натерпілася від убогого життя. Добра мати, вона щиро вважає за благо видати доньку заміж за багатого та вірить, що щастя в тій родині, де добробут.
Покірним долі в п’єсі зображено наймита Петра. Коли дізнався про сватання возного, готовий був скласти руки й відступитися від Наталки. Парубок закликав кохану шанувати матір і не суперечити її волі. У його образі втілено природну доброту людини, здатної на самопожертву, яка іноді межує з нерозсудливістю. Петро віддає всі зароблені гроші Наталці, щоб вона була щасливою. Цей жертовний богоугодний вчинок пробуджує шляхетні почуття й в інших героїв. Розчулений Петровою добротою, возний відрікається від Наталки та погоджується на шлюб закоханих.
Неоднозначно зображено у драмі возного Тетерваковського. Возний – це судовий урядовець, в обов’язки якого входило збирання й опрацювання матеріалів для підтвердження дворянського походження. Він був освіченим, добре розумівся на юриспруденції, знав історію, відвідував театр і мав власне судження про гру акторів.
Тетерваковський чесний у ставленні до Наталки. Він має шляхетні наміри одружитися з нею, його заскорузле серце теж прагне любові. Уже в першій його пісні канцелярською мовою, але доволі пристрасно, возний виражає почуття до дівчини. Звикши послуговуватися в роботі староукраїнською книжною мовою, він нею освідчується в коханні.
У такий спосіб Тетерваковський хоче виявити свою “письменність” і справити враження на просту дівчину, але цим лише ще більше відлякує її від себе.
Володимир Маковський. Українська красуня
І. Котляревський зображує не лише приватне життя возного. Через діалоги й самохарактеристики автор представляє нам Тетерваковського-чиновника. Він не гребує обманом, прагне з усього мати зиск. “Проволочка ілі прижимочка просителю, як водилося перше”, “взяточка” були для нього звичними способами наживи. Але І. Котляревський зображує Тетерваковського як продукт чиновницько-бюрократичної системи. Пісня возного на слова Сковороди “Всякому місту – звичай і права…” – це швидше за все визнання вад суспільства, де панує аморальність. Він підсумовує загальний стан системи словами: “Всі грішні, та іще і як! І один другого так обманюють, як того треба, і як не верти, а виходить – кругова порука”.
Але в п’єсі Тетерваковський не втратив позитивних людських якостей. Шляхетні вчинки Петра й Наталки змушують його вдатися й самому до “добрих діл”, яких “за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал”. Возний, виявляється, теж має серце. У фіналі твору автор змальовує героя здатним до добротворення, на любов до ближнього, співчуття й підтримку. У такий спосіб письменник звертається до читача або глядача з просвітницькою метою – зробити їх кращими, шляхетнішими.
У п’єсі знайшли втілення гуманістичні погляди І. Котляревського. Він зобразив велич душі українського народу. Іван Карпенко-Карий назвав твір “праматір’ю українського театру” й зазначав, що “Наталка Полтавка” – перший драматичний твір нової української літератури, сила й чаруюча краса якого в “простоті, в правді і найголовніше – в любові автора до свого народу, любові, котра з серця Івана Петровича Котляревського перейшла на його утвір”.
Подискутуйте з однокласниками
На чому, на вашу думку, має будуватися сімейне щастя – на почуттях чи матеріальній вигоді? Свою думку аргументуйте.
ВАШІ ЛІТЕРАТУРНІ ПРОЕКТИ
Підготуйте для класичного або шкільного літературного театру інсценізацію за драмою “Наталка Полтавка”.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Поясніть, чому Іван Карпенко-Карий назвав “Наталку Полтавку” “праматір’ю українського театру”.
2. Визначте жанр, тему та ідею п’єси.
3. Прочитайте епізод, у якому Петро, возний і Макогоненко розмовляють про театр. Поясніть, як І. Котляревський полімізує про призначення театру з О. Шаховським.
4. Визначте конфлікт драми та поясніть, як він вирішується у творі.
5. Схарактеризуйте Наталку. У чому виявляється її духовна краса?
6. Поясніть, як у п’єсі знайшла відображення “філософія серця” Г. Сковороди.
7. Схарактеризуйте образ возного. Чому автор змальовує його неоднозначно?
8. Порівняйте образи Петра та Миколи. Наводьте цитати на підтвердження своїх висновків.
9. Чому Т. Шевченко у вірші “На вічну пам’ять Котляревському” назвав І. Котляревського батьком?
1. Складіть і запишіть у робочому зошиті план порівняльної характеристики Петра та возного. Запишіть у робочому зошиті твір за планом.
2. Дослідіть роль пісень у п’єсі “Наталка Полтавка”. Підготуйте матеріали для усного повідомлення на уроці.
3. Напишіть есе (висловлення), епіграфом до якого будуть слова Тараса Шевченка:
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
ВИ – ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ
Напишіть сценарій для постановки шкільного театру за поемою “Енеїда” або однієї з її частин і здійсніть його інсценізацію.
Література в колі мистецтв
Дослідіть питання (на вибір):
– ілюстрування “Енеїди”;
– екранізація творів І. Котляревського;
– “Енеїда” в мультиплікації.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)