Коротко про семирічну війну 1756-1763 років

В середині XVIII століття основний противник Росії, Пруссія, активно заявив про себе загарбницькими маневрами. Підтримуваний Англією, він виступив проти Росії і її союзників.

В результаті тривалих військових дій Пруссія була практично поставлена ​​перед необхідністю капітуляції, якби не смерть Єлизавети Петрівни та наступного зміни зовнішньополітичного курсу Петром III. Це мало сумні наслідки для Росії.

Причини 7-річної війни

Перелічимо основні:

Правитель Пруссії Фрідріх II проводив військові кампанії із захоплення нових територій в напрямку Східної Європи, що загрожувало безпеці і цілісності Росії. Ще під час війни зі Швецією їм була захоплена Селезія – частина території Австрії. Він виявляв претензії на землі Саксонії, Чехії, Курляндії, Польщі.

Фрідріх II, або Фрідріх Великий, відомий також на прізвисько “Старий Фріц” (1712-1786) – король Пруссії з 1740 по 1786 рік. За роки його правління територія Пруссії збільшилася вдвічі.

Фрідріх II пам’ятав і про невдалу для Росії російсько-турецькій війні (1735-1739), в ході якої вона не отримала бажаного. Більш того, їй було заборонено тримати флот на Азовському і Чорному морях, а захоплені на початку війни міста і фортеці були повернуті. Це війна показала і неспроможність Австрії, як союзника Росії, яка в односторонньому порядку уклала мир з Туреччиною. Ці невдачі надихнули прусського правителя.
Участь Росії в семирічній війні

Вступ Росії у війну відбулося в 1757 р після того, як в середині 1756 Пруссія захопила Саксонію. Це ініціювало створення коаліції: Росія і її союзники (Австрія, Франція, Швеція).

С. Ф. Апраксин очолив російську армію, але, опинившись на території Східної Пруссії, не вжив активних дій. Це було обумовлено тим, що імператриця Єлизавета Петрівна захворіла. Перспектива вступу на трон Петра III змушувала фельдмаршала зволікати, оскільки той був прихильником політики Фрідріха II.

Одужання імператриці визначило арешт С. Ф. Апраксина і продовження війни на чолі з В. В. Фермором. Під його керівництвом була зайнята вся Східна Пруссія, але вирішальна битва у Цорндорфе не було виграно.

Потім російська армія на чолі з П. С. Салтикова здобула ряд перемог. Генерал Салтиков, як і Суворов, користувався повагою в армії. Найбільша битва відбулася 1759 р Битва закінчилася перемогою Росії. Причини перемоги полягали в хорошому маневруванні П. С. Салтикова усіма частинами армії, злагодженій роботі російських та австрійських армій.

Через рік, в 1760 р, відбулося взяття Берліна. Армією знову командував В. В. Фермор. Далі було взяття Кольберга (корпус вів Петро Румянцев). Пруссія була практично переможена, але відбулася зміна керівництва в Росії.

Інші учасники військових дій

Союзники Росії – Швеція, Австрія, Франція – переслідували в ряді випадків свої цілі.

Після перемоги коаліції в 1759 р позначилося посилення Росії на центральноєвропейської території, в чому не були зацікавлені Франція і Австрія.

Щоб дати можливість Фрідріху II поповнити резерви, ними був придуманий привід перенаправити сили російських на надання допомоги Саксонії і Селез.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Коротко про семирічну війну 1756-1763 років