Home ⇒ 👍Менеджмент ⇒ Комунікаційні стилі

Комунікаційні стилі

Сутність комунікативного стилю

Комунікаційний стиль являє собою спосіб, за допомогою якого індивіди вважають за краще будувати з іншими комунікаційне взаємодія. Розуміння стилів допомагає визначити те, як вести себе і чого можна чекати від поведінки, пов’язаного з конкретним стилем.

В основі вимірювання міжособистісної комунікації – 2 змінні:

Відкритість у комунікації (або бажання висловлюватися); Адекватність зворотного зв’язку (або бажання отримувати відповіді).

Перший вимір – це ступінь розкриття себе в комунікації для інших з метою отримання від них відповідної реакції, особливо їх реакції, яка б показала те, як сприймають вони нас і дії наші. Другий вимір характеризує ступінь, з якою діляться люди з іншими своїми думками про них і почуттями. Побудувавши на цій основі матрицю, де по вертикалі відкладається перший вимір, по горизонталі – друга, можна класифікувати кілька стилів міжособистісної комунікації.

У першому квадраті комунікаційний стиль описується замиканням в собі: одночасно низький рівень відкритості та низький рівень зворотного зв’язку. Індивід в даному випадку як би себе ізолює, не даючи пізнати його іншим. Даний стиль використовують часто “інтроверти” – люди з тенденцією більше звертати всередину себе свій розум. Закрите спілкування – небажання або невміння висловити свою точку зору і ставлення своє, існуючу інформацію. У закритій позиції комунікатор про свою точку зору замовчує, іноді спеціально навіть її приховує.

Використання закритою комунікації виправдано в деяких випадках:

Якщо має місце суттєва різниця в ступені предметної компетентності і немає сенсу витрачати сили і час на підняття компетентності “низькою боку”; Конфліктної ситуації, коли недоцільно відкриття своїх планів і почуттів противнику.

У другому квадраті комунікаційний стиль індивідів може бути охарактеризований як відкриття себе. Такий стиль характеризується високим ступенем відкритості іншим себе, але низькою зворотним зв’язком з боку індивіда, що використовує даний стиль. Відкриття себе в такому випадку вимірюється діапазоном від середнього до максимального. Відзначимо, що даний стиль страждає від того, що нерідко реакція інших залишається без зворотного зв’язку або адекватної відповіді з боку в його викликає індивіда.

У третьому квадранті комунікаційний стиль обумовлений захистом себе і, як з матриці видно, характеризується низьким ступенем відкритості при високому рівні зворотного зв’язку. Він використовується з метою того, щоб дізнатися краще за інших або оцінити їх більш правильно. Зазвичай індивіди, що використовують цей стиль, для інших мало відкриті, але люблять інших обговорювати. Вони люблять про себе слухати, але обговорювати свої якості, особливо погані, з іншими не люблять.

У четвертому квадранті комунікаційний стиль індивіда характеризується як відкрите спілкування або як реалізація себе і характеризується максимальною відкритістю, а й найбільшою зворотним зв’язком. Відкрите спілкування-це вміння і бажання повно виразити свою точку зору і готовність враховувати позиції інших. При відкритій позиції комунікатор оголошує, відкрито себе прихильником певного погляду, оцінює різні факти на підтвердження цієї точки зору. Такі комунікації є ефективними, якщо є порівнянність, але не тотожність предметної позиції (обмін думками).

В середині матриці знаходяться індивіди, “продають” себе, коли те ж саме роблять інші. Цей стиль називають “торгівля за себе” і характеризується помірною зворотним зв’язком і відкритістю, обмінюваними при міжособистісної комунікації.

Однак невірно думати, що будь-якої один з описаних комунікаційних стилів є найбільш ефективним. Але практика ефективної комунікації свідчить про те, що стилем, при якому індивід себе реалізує, є більш бажаним і використовується в найбільшій кількості ситуацій. Володіння цим стилем – справжнє відношення. Відносно застосування інших стилів важливо зрозуміти проблему ефективного зворотного зв’язку, вміння слухати інших і розкривати себе, оскільки поведінка людини в різних ситуаціях визначається метою і завданнями, які при комунікативному впливі вирішуються.

Комунікація буде ефективною в разі, коли одержувач повідомлення розкриє правильно суть справи, визначить до нього відношення, усвідомить суть його і заклик до дії.

Модель управлінських комунікацій

На базі конкретних досліджень сформульована модель управлінських комунікацій, яка визначає форми здійснення комунікацій менеджером. В дану модель входять:

Гуманіст-комунікатор Неформальний творець Формальний контролер Механічний ізоляціоніст

Гуманіст-комунікатор здійснює в рамках організаційної ієрархії активний процес комунікації як зверху вниз, так і знизу вгору, і більше схильний до діяльності, орієнтованої на людей.

Механічний ізоляціоніст спілкується мало і вкрай рідко, а при спілкуванні – досить формальний.

Неформальний творець реалізує в усіх напрямках спонтанні комунікації і схильний до діяльності, спрямованої на розвиток його підлеглих.

Формальний контролер здійснює заплановані заздалегідь формальні комунікативні взаємодії і схильний до діяльності з моніторингу та контролю.

Комунікативні ролі в міжособистісних комунікаціях

Ряд фахівців виділяють наступні комунікативні ролі в міжособистісних комунікаціях:

Сторож, Зв’язковою, Лідер думок, Космополіт, Ізолят.

Індивідів, які контролюють в організаціях потоки повідомлень, називають сторожами. Вони фільтрують потік інформації, очищаючи його від неважливих повідомлень. Зв’язкові знаходяться на перетинах інформаційних потоків, що циркулюють між групами, які в системі як би з’єднують на міжособистісної основі дві і більше груп. Вони займають в організаціях стратегічні позиції і можуть як прискорювати обмін інформацією, так і його гальмувати, стаючи вузьким місцем в комунікаційної мережі. Індивідів, до чиїх думок і оцінок в колективі прислухаються, чия думка в організації авторитетно, відносять до “лідерів думок”. Вони не завжди керівники, але можуть вплинути на вчинки і поведінку співробітників. Вони здійснюють часте спілкування з компетентними джерелами інформації і доступні завжди для контактів з іншими членами колективу. Космополіти часто і активно контактують із зовнішнім середовищем, часто є постачальниками свіжих ідей і є вухами і очима організації. Ізоляти не вступають практично в контакти з іншими співробітниками; не включені в комунікативну мережу організації, вони характеризуються зниженою продуктивністю, що є наслідком ізоляції їх.

Отже, адекватне виконання описаних вище комунікаційних ролей істотно підвищує життєздатність організацій. Далекоглядне керівництво підтримує комунікативну активність їх, що забезпечує повноцінне функціонування неформальної структури організації.