Повторення вивченого. Чинники зміни культурно-історичних епох і літературних напрямів. Питання періодизації літератури. Особливості періодизації української літератури (головні ознаки). Стильові особливості літературних періодів. Літературні напрями і стилі давньої і нової української літератури XI – першої половини XIX ст.: світоглядні й естетичні засади, провідні жанри – ВСТУП. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Мета: познайомити учнів із історико-культурними умовами розвитку української літератури від найдавніших часів до середини ХІХ століття; її світоглядними й естетичними засадами, провідними жанрами, питанням періодизації, стильовими особливостями літературних періодів, чинниками зміни культурно-історичних епох і літературних напрямів; розвивати навички усного мовлення, вміння вмотивовувати власні думки; виховувати інтерес до історичного минулого, формувати читацьку предметну, загальнонавчальну і ключові компетентності.

Теорія літератури: культурно-історичних епоха, літературний напрям.

Обладнання: портрети класиків української літератури.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Словниковий диктант “розшир поняття”

Художній образ: … (образ-пейзаж, образ-портрет, образ-персонаж, образ-символ, образ-уява, образ-асоціація, образ-мрія тощо).

2. Фронтальне опитування

Ø Чому література – одна з форм естетичного освоєння дійсності?

Ø Як література взаємодіє з іншими видами мистецтва?

Ø Які види читання ви знаєте і найчастіше використовуєте?

Ø У чому полягають діалогічні взаємини автора і читача, сутність діалогічного читання?

Ø У чому особливості читання в епоху цифрових технологій?

ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Сьогодні ми поговоримо про розвиток давньої і нової української літератури XI – першої половини XIX ст., її світоглядні й естетичні засади, провідні жанри, поговоримо про питання періодизації, стильові особливості літературних періодів та чинники зміни культурно-історичних епох і літературних напрямів.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота з поняттями теорії літератури

Культурно-історична епоха – довготривалий і якісно-своєрідний період історії. Зазвичай виділяють п’ять культурно-історичних епох: давній світ, античність, Середньовіччя, новий час, новітній час.

Літературний напрям – це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом художнього методу та індивідуального стилю письменника.

2. Слово вчителя

З попередніх класів ви знаєте, що на розвиток українського письменства мала великий вплив усна народна творчість з її тематичним і жанровим розмаїттям. У фольклорі народ відобразив свою трудову діяльність, суспільний і побутовий устрій, знання життя і природи, культи і вірування, втілив свої переконання, ідеали і прагнення, поетичну фантазію, багатющий світ думок, відчуттів, переживань, протест проти експлуатації і гніту, мрії про справедливість і щастя. Народна творчість відрізняється глибиною художнього освоєння дійсності, правдивістю образів, силою творчого узагальнення. Саме вона лягла в основу подальшого розвитку літератури усіх культурно-історичних епох.

3. Завдання на повторення характерних рис літератури та фольклору

Назвіть характерні ознаки літератури та фольклору

Усна народна творчість

Література

□ Колективність, анонімність (відсутність автора);

□ усна форма творення і передачі;

□ варіантність;

□ простота стилістики;

□ тривалий час творення багатьма поколіннями

□ Має автора – конкретну особу з індивідуальною творчою манерою;

□ існує в письмовій формі;

□ виникла на основі усної народної творчості

Загалом, література у своєму розвитку пройшла кілька певних етапів. Згадайте періодизацію української літератури, назвіть найвизначніші твори кожного періоду.

Довідка

Концепції розвитку української літератури Михайла Грушевського, Сергія Єфремова, Дмитра Чижевського, сучасних дослідників є близькими між собою. Традиційно українську літературу поділяють на періоди: ХІ-ХVІІІ століття – давня, ХІХ століття – нова, ХХ – початок ХХІ століття – новітня література.

Періодизація української літератури (за історико-хронологічним принципом)

І. Прадавня українська література (до XIV ст.)

1. Прадавня українська література існувала в двох основних формах: усній (легенди, пісні, казки, міфи тощо) і писемній (повчання, літописи, сказання).

2. Найстарішою книгою, що дійшла до нас, є Остромирове євангеліє (1056-1057 рр.), написане від руки уставом (вид письма, коли кожна буква вимальовується окремо).

3. В українській культурі особливе місце посідає Біблія – одна з найвизначніших пам’яток світової культури. З Остромирового євангелія починається епоха давньоруських рукописних книг, з Апостола (1574) та Острозької Біблії (1581) – епоха українського книгодрукування.

4. Українська література періоду Київської Русі представлена фольклорними творами та писемною літературою, яка в свою чергу поділяється на перекладну та оригінальну, світську та релігійну.

5. “Слово про Перебіг Ігорів”.

Перекладна література

Оригінальна література

Збірки афоризмів “Ізборник Святослава” (1073), “Бджола”; твори науково-природничі: “Фізіологи”, “Шестоднев” Іоана Екзарха, “Християнська топографія” Козьми Індикоплава; світова історія у викладі візантійських істориків Малали та Амартола;

Історична белетристика: повість “Про Троянську війну”

Житія – агіографічні твори, присвячені подвижницькому життю святих (наприклад, “Житіє Олексія, чоловіка божого”); повчання, проповіді, послання (“Повчання дітям” Володимира Мономаха, “Слово про закон і благодать” Іларіона, проповіді отців церкви Іоанна Златоуста, Григорія Богослова, Кирила Александрійського та ін.);

Літописи, історичні хроніки (“Повість минулих літ”, Київський літопис, Галицько-Волинський літопис)

ІІ. Давня українська література (ХІ-XVIII століття).

Література XIV-XV століття:

□ перекладна література з грецької, сербської, болгарської (“Александрия” – художня розповідь про життя і походи Александра Македонського);

□ оригінальна література (Нові редакції “Києво-Печерського патерика”, нові списки “Хождєнія” Данила Паломника, “Короткий київський літопис”, проповіді, повчання, послання);

Література XVI-XVІІІ століття:

Полемічна література – твори українських письменників кінця ХVІ – поч. ХVІІ століття, спрямовані проти католицизму на захист православ’я та проти верхівки православного духовенства, що прийняли унію.

□ Петро Скарга “Про єдність церкви Божої”;

□ Мелетій Смотрицький “Тренос”;

□ Іван Вишенський “Послання до єпископів”, “Послання до всіх, в Лядській землі живущих”;

□ Герасим Смотрицький “Ключ царства небесного”;

□ Василь Острозький “Книжиця”.

□ Козацькі літописи.

Поезія:

□ україномовна (К. Зіновіїв “Про багатства і про злидні”; Г. Сковорода “Сад божественних пісень”, Памво Беринда “На Різдво Христове”);

□ польськомовна (Лазар Баранович “Про сонце”, “Про мир”);

□ латиномовна (Павло Русин “Похвала поезії”).

Драматургія:

□ шкільні драми (Ф. Прокопович “Володимир”, О. Кониський “Воскресіння мертвих”, невідомого автора “Милость Божа”);

□ інтермедії (Я. Гаватовича, М. Довгалевського);

□ вертепні драми (“Цар Ірод”).

Нова українська література

У розвитку нової української літератури виділяють чотири періоди:

□ Кінець XVIII – 30 р. ХІХ ст. – розвивається просвітительский реалізм, сентименталізм. Формуються нові провідні жанри поезії, прози та драми. Саме в цей період розвивалась літературна українська мова.

□ 1840-60-ті роки ХІХ ст.- розвивається романтизм. З’являється Шевченко зі своїми творами. Зародження літературної критики (П. Куліш)

□ 70-90-ті роки ХІХ ст.- зародження натуралізму. З’являється журналістика і публіцистика.

□ Кінець ХІХ – початок ХХ – процвітає модернізм.

В українській літературі 70-90-х років знайшла своє продовження ідея національного відродження, що грунтувалася на історичних реаліях розвитку українського народу напередодні та після реформ 60-70-х років у Росії. Було зрозуміло, що українці не змогли відстояти свої права через відсутність сильного національного почуття, брак національної свідомості. У нових умовах треба було знову відстоювати інтереси народу, боротися за надання офіційного статусу українській мові. З великим болем докоряв І. Франко інтелігенції, яка нехтувала історією і культурою свого народу: “…не тільки школи і уряди полонізували нас; ми самі полонізуємо себе ще гірше вдома”.

Кожен період характеризується своїми образами, проблематикою, жанровою, стилістичною своєрідністю, певними естетичними відкриттями, художніми здобутками. Українські митці за зразок взяли досягнення та передові філософські та естетичні ідеї письменників Європи.

Підтвердженням може бути функціонування стильових течій у західноєвропейських та українській літературах:

□ класицизму;

□ романтизму;

□ реалізму;

□ натуралізму;

□ модернізму.

4. Чинники зміни культурно-історичних епох і літературних напрямів

Слово вчителя

Ми простежили за змінами, які відбувалися в українській літературі в різні культурно-історичні епохи. А що ж ставало чинниками цих змін?

Проводять інтерактивну гру “Аукціон думок”. Усі “лоти” записують на дошці. Орієнтовні “лоти”: розвиток промисловості, суспільної думки, філософських течій, культури; наукові відкриття, історичні події вселюдського значення, релігія.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Складання таблиці: “Літературні напрями і стилі давньої і нової української літератури, світоглядні й естетичні засади, провідні жанри XI – першої половини XIX ст.” (Підсумовують знання, здобуті на уроці та в 9 класі.)

Період (за історико-хронологічним принципом)

Літературні напрями і стилі

Світоглядні й естетичні засади

Провідні жанри

Прадавня українська література (до XIV ст.)

Стиль орнаменталізм, монументалізм

Релігійне світосприйняття, синкретизм мислення, панування жанрового канону

Легенди, пісні, казки, міфи повчання, літописи, сказання, житійна література.

Давня українська література (XI-XVIII століття)

Література XIV-XV століття:

Ренесанс

Гуманізм, інтерес до вивчення фольклору, принцип наслідування природи або античного мистецтва. Ренесансні ідеї повністю не перемогли світогляд середньовіччя

Полеміка, проповіді, повчання, послання

Література XVI-XVIIIстоліття:

Бароко

Вигадлива, ускладнена форма твору, погляд на Бога як на вершину досконалості, релігійне забарвлення до всіх складових культурі, посилення ролі церкви і держави

Полемічна література, козацькі літописи.

Фігурна поезія, байки, притчі, філософські трактати, шкільні драми, інтермедії вертепні драми, історична мемуарна проза

Нова українська література

Кінець XVIII-30 р. XIX ст.

Просвітницький реалізм, сентименталізм, класицизм, бурлескно-травестійна стильова течія

Ідеї просвітників-енциклопедистів (станова рівність),зв’язок людини з природою, філософія кордоцентризму Сковороди, повчальне начало, народність літератури, гуманізм, національна специфіка

Поява нових жанрів, розвиток епосу, лірики і драми. Розквіт фольклористики, журналістики.

1840-60-ті роки ХІХ ст.

Романтизм. 4 стильові течії: фольклорно – побутова, фольклорно-історична, громадянська, психологічно-особистісна

Фольклор – джерело творчості, передача історичного колориту епохи, центральний мотив – свобода, протиставлення внутрішнього світу особистості антигуманному світові, розкриття багатства почуттів людини, зображення виняткових характерів у виняткових обставинах

Синтез епічного з ліричним спричиняє появу нових жанрів, зародження літературної критики

VI. ПІДСУМОК. РЕФЛЕКСІЯ

Продовжити речення:

□ Я зрозумів (зрозуміла), що…

□ Мені вдалося…

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Повторити матеріал уроку за допомогою конспекту.

2. Скласти усне повідомлення на тему: “Зв’язок художнього мислення митця з провідними тенденціями доби”.

3. Творчій групі створити конспект уроку “Література 70-90-х років ХІХ століття”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Повторення вивченого. Чинники зміни культурно-історичних епох і літературних напрямів. Питання періодизації літератури. Особливості періодизації української літератури (головні ознаки). Стильові особливості літературних періодів. Літературні напрями і стилі давньої і нової української літератури XI – першої половини XIX ст.: світоглядні й естетичні засади, провідні жанри – ВСТУП. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО