Літературні стилі та напрямки – Літературний процес 1-ї половини ХІХ століття

Щодо власне літературного процесу початку ХІХ століття, то на нього мав значний вплив дух просвітництва. Світські вчення поступово витісняли релігійну ідеологію, занепадала книжна українська мова, посилювалися демократичні ідеї, з’являвся інтерес до життя простого народу. Штучно загальмований розвиток літератури прискорився від початку ХІХ століття. Він супроводжувався поєднанням у творах літератури перших десятиліть різних стилів – класицистичного, травестійно-бурлескного, сентиментального, реалістичного, преромантичного тощо. У літературі починають домінувати ідеї європейського просвітництва, зокрема рівності людей, благородства народної моралі й етики, необхідності повно й правдиво відображати народне життя, викривати зловживання кріпосників і чиновників, осуджувати їхню мораль, викривати соціальне зло. Література стає універсальним засобом художнього дослідження дійсності, засобом вираження самобутніх рис української ментальності. Як і в інших європейських літературах (щоправда, з певним відставанням у часі) в дошевченківський період української літератури складаються просвітительський реалізм, сентименталізм, преромантизм і романтизм як основні літературні напрями й стилі, формується нова родова система поезії, драми, художньої прози та її основні жанри, зароджується літературна критика і публіцистика.

У поезії, наприклад, продовжили розвиватися жанри сатиричного вірша, байки, ліричного вірша, історичної поеми, романтичної балади, романсу. Як нові жанри з’являються літературна казка, сонет (М. Шашкевич) тощо. У творчості більшості письменників спостерігається поєднання стильових течій, як, наприклад, у Г. Квітки – Основ’яненка, який поєднував бурлескно-реалістичну течію, що зберігала зв’язок із класицизмом, із сентиментально-реалістичною (“Салдацький патрет”, “Пархімове снідання” і “Маруся”).

Автор травестійно-бурлескної поеми “Енеїда” І. Котляревський створив побутову драму “Наталка Полтавка” із виразною соціальною основою і просвітительською ідеєю. Органічним продовженням просвітительських байок П. Гулака-Артемовського були перші романтичні балади поета “Рибалка” і “Твардовський”.

Цілою епохою в духовному відродженні українського народу став романтизм (від 20-х років до початку 80-х років ХІХ століття), який був пов’язаний з інтересом до історії, фольклору, до свідомості й психології народу, його вірувань і звичаїв. Як стильова течія романтизм заперечував нівеляцію особистості, а на противагу принципам просвітительської моралі підносив ідею вільної людини, поетизував її прагнення до свободи.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Літературні стилі та напрямки – Літературний процес 1-ї половини ХІХ століття