Інші персонажі твору Хіба ревуть воли, як ясла повні, їх новизна й масштабність. Особливості типізації героїв – УКРАНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ІІ пол. ХІХ ст. РЕАЛІЗМ. ТВОРЧІСТЬ І. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО, ПАНАСА МИРНОГО

Мета: продовжити роботу над текстом твору; розвивати навички аналізу художнього образу, роботи з текстом, мисленнєву активність учнів, уміння самостійно ставити проблемні питання; визначити особливості типізації героїв, допомогти учням усвідомити психологічний стан героїв та установити його причину; виховувати почуття власної гідності, честі та справедливості.

Теорія літератури: художній тип, особливості типізації героїв.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Тест: “чи уважний ти читач?”

1. Мирон Гудзь – символ свободи у романі, помирає… (Коли закріпачують Піски)

2. Які історичні події згадано в романі? (Зруйнування Січі, запровадження кріпацтва, виникнення земства, падіння Речі Посполитої)

3. Назвіть імена Лушні, Матні й Пацюка. (Лушня – Тимофій, Матня – Яким, Пацюк – Петро)

4. Хто з героїв часто вживав прислів’я: “Своя сорочка ближче до тіла”, “Дарованому коню в зуби не дивляться”, “Як багатство, то й щастя”. (Грицько)

5. В якому році народився Чіпка? (1844 р. у романі сказано: “Чіпці минуло 17 літ. Того самого року віковічні кріпацькі кайдани розбились”)

6. Назвіть ім’я первістка Грицька і Христі. (Василько)

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя. У кожного з героїв літературного твору власний життєвий шлях, власна доля, вони у різному вбачають сенс свого життя, але на сторінках книги вони живуть поруч, спілкуються, взаємодіють, а отже, допомагають читачам краще зрозуміти особливості характеру та уподобання одне одного. Одні персонажі викликають у нас симпатію, інші – зневагу, так ми пізнаємо життя, формуємо свої життєві цілі і переконання, складаємо уявлення про добро і зло.

Зазвичай, героїв твору поділяють на головних і другорядних. Про головного героя роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Чіпку Варениченка ми уже говорили, завдання сьогоднішнього уроку – виявити, яку роль у творі відіграють інші персонажі.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Методичний коментар

Шкільні уроки мають бути уроками “духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості” (В. Сухомлинський).

Діалог – форма спілкування, в якій людина сприймається як партнер з правом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кожного із партнерів спілкування. На уроці-діалозі учні – активні учасники процесу навчання. Тому завдання вчителя – створити в класі атмосферу співрозуміння, співпереживання.

Характеристики уроку-діалогу:

А) рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв’язання дидактичних завдань уроку;

Б) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і учнями; відчуття учнями своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;

В) високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяльності, свідомий характер навчання;

Г) оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;

Д) творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільному визнанні.

Підготовка до уроку-діалогу містить такі етапи:

1. Визначити тему, мету, завдання уроку-діалогу, план його проведення.

2. Сформулювати основні та додаткові питання з теми.

3. Надати учням список рекомендованої літератури.

4. Створити групи (якщо потрібно) або надати індивідуальні завдання.

5. Провести консультації.

Перебіг уроку

1. Вступне слово вчителя (задачі, рекомендації).

2. Обговорення питань, які передбачають знання тексту твору, уміння порівнювати. Складання порівняльної таблиці.

3. Підсумки уроку-діалогу. Оцінювання

Модель “урок-діалог”

Урок-діалог передбачає розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами засвоєння основ наук, добровільне і зацікавлене збагачення особистості знаннями, вміннями, навичками. Учень – співавтор власної освіти. Завдання вчителя – уважно ставитися до особистісного розвитку учнів, врахувати їх індивідуальні інтереси і проблеми, формувати ставлення до навчання як передумови особистісного розвитку.

Завдання “уроку-діалогу” – створення оптимальних умов для активного навчання учнів, реалізації їх творчого потенціалу, потреб розвитку, допомога учням у реалізації їх актуальних інтересів, у досягненні освітніх цілей, стимулювання навчальної активності, нейтралізація можливих особистісно-деструктивних цілей.

Головний механізм педагогічного керівництва навчанням на уроці-діалозі – орієнтація на контактну взаємодію з учнями, на їхні інтереси, досвід, потреби, рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, корегування на основі поведінки, стану, характеру цієї діяльності.

Характер пізнавальної діяльності і позиція учня на уроці-діалозі.

Активна пізнавальна діяльність, самостійна робота, ініціативність, творчість. Учень – рівноправний суб’єкт навчання, який також несе відповідальність за його результати. У співпраці з учителем учень проявляє своє ставлення до знань, вчиться використати їх на практиці.

Оцінювання

На уроці-діалозі вчитель оцінює конкретну людину з її унікальними можливостями пізнання і творчості, інтересами і цінностями, а також якість досвіду та переживання учнів. Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів проводиться з урахуванням докладених ними зусиль, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання. Мета оцінки – не тільки контроль, а й заохочення до самопізнання, самооцінки, самонавчання і розвитку.

Розгляд рекомендованих до уроку питань

1. Автори роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” заклали у художній текст дуже важливу думку про те, що вибір людиною своєї долі, попри всі зовнішні фактори і впливи, залежить тільки від неї самої. Згодьтеся чи спростуйте це твердження (На прикладі образів Максима Гудзя та Грицька Чупруненка).

2. Чому дочка розбійника не захотіла стати дружиною розбійника? Розкрийте внутрішній стан Галі, вмотивуйте її вчинки після одруження.

3. З’ясуйте причини прихильності Христі до чіпки, проаналізувавши обставини життя, душевний стан і вчинки героїні.

4. У чому трагізм жіночої і материнської долі Мотрі? Як ви оцінюєте вчинок Мотрі, що скаржиться на власного сина?

5. З’ясуйте життєву філософію баби Оришки і Галиної матері Явдохи. Як виховувала баба Оришка Чіпку? Яка провідна риса сформувалася під впливом баби?

6. Кого із персонажів роману ви віднесли б до людей соціального дна? Яку роль вони відіграють у творі?

7. Схарактеризуйте образи Лушні, Матні і Пацюка. Який виховний момент реалізується за допомогою цих персонажів?

4. Заслуховування повідомлень доповідачів, вирішення проблемних ситуацій, відповіді на проблемні запитання, складені учнями вдома. коментар до деяких питань

До питання № 1

У сюжетній лінії Максима Гудзя автори спочатку із захватом розповідають про витівки внука запорожця Мирона Гудзя: і пані Польська через нього не може скуштувати найсмачніших яблук з власного саду, і бугай, якого і пастухи бояться, гине з вини безстрашного Максима. Але козацька воля – це не сваволя. Потурання батьків улюбленому синочкові не можуть спричинитися до добра. Поступово поведінка Максима стає і зовсім неконтрольованою. Уже юнаком від обурених односельців він отримує прізвисько Махамед за небачену в ті часи розгнузданість поведінки: “Хто в Тхорихи-вдови вимазав дьогтем ворота? Не хто, як Максим… Чиїх рук не втекла Хоменкова дочка Хвеська?.. Не втекла Максимових рук! Хто пустив славу на багатирку Шрамченкову дочку? У кого ж язик довший, як не у Максима! Сам устряне, зведе дівчину, – сам перший і насміхається. Не одна їх і не дві наробило стида-сорому батькові й матері”.

Не знаючи, що далі робити з сином, батьки віддають Максима в солдати. Казарма зламала його небуденну силу. Максим страждав від безглуздої служби-муштри. Коли йому потрапила до рук “граматка”, самотужки опанував азбуку і навчився по церковних книжках читати.

Одруження Максима з гулящою Явдохою – це шлюб ні по любові, ні за розрахунком, а тільки відчайдушна спроба створити сім’ю як прихисток від зовнішнього ворожого світу, де єдиною втіхою виявилося те, “що пили та гуляли нишком та тишком, щоб, бува, начальство Максимове не дізналося”. Горілка, до якої Максим звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів.

Після відставки Максим із сім’єю повертається на батьківщину. Але розбещені армією та постійною пиятикою, звиклі до легкої наживи, ні Максим, ні Явдоха не могли жити за законами української сільської моралі. Тому надовго в селі Максим не затримався: “…Спродав дворище, будинок, забрався – та й виселився на хутір”. Звичайно, так було менше помітно, з чого Максим живе, з чого багатіє. А багатіє він, як виявляється, не з чого іншого, як з грабунків, якими промишляє давно і систематично. Морально зіпсований солдатчиною, внук славного запорозького лицаря, син чесного селяни – на-хлібороба перетворився на розбійника-грабіжника.

Мученицька страшна смерть Максима – це розплата за його гріхи. Чіпка несамохіть зіставляє тестеву агонію з тихою, безболісною смертю власної бабусі: “Чіпка зиркнув – і затрясся… Він ніколи не бачив такого страшного, холодного погляду. Перед ним війнула друга смерть, бабина. Там – тихо, наче забуваючись або засипаючи, упокоювалась добра душа. Тут – зі страшним болем, муками та прокльонами покидала вона землю”.

Письменник підводить нас до висновку, що, аналізуючи початок життя людини, дуже важко сказати, що переможе в людині, добро чи зло. Ми співчуваємо Чіпці-дитині, ми захоплюємося відвагою Максима-підлітка, але нам і на думку не спадає, що дорослими вони свідомо стануть на бік зла.

Як уже говорилося, автори роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” заклали у художній текст дуже важливу думку про те, що вибір людиною своєї долі, попри всі зовнішні фактори і впливи, залежить тільки від неї самої. З цієї точки зору показовим є образ Грицька, який у романі не випадково протиставляється чіпці, є його антиподом. На прикладі його долі автор доводить, що чесною працею можна досягти значно більшого, ніж злодійством. Звичайно, і в житті Грицька були болючі розчарування, та, незважаючи на всі свої невдачі, помилки, прояви слабодухості (епізод, коли москалі били діда Уласа, а Грицько злякався і сховався), він не опускає рук, не піддається зневірі. З тексту твору ми дізнаємося про те, що в Грицька дитинство було ще тяжче, ніж у чіпки, бо ріс він круглим сиротою. Зовнішній вигляд Грицька – підпасича свідчить про це красномовно: “На йому сорочка чорна-чорна, полотна не знать, да ще й порвана; штаненята – саме гноття висить на очкурі – позасукувані аж за коліна”. Але Грицько поставив перед собою мету і почав реалізовувати її ще в юності, коли без вагань ходив на заробітки аж у Херсон. Його дружина Христя – теж сирота змалку, теж вихована в праці та наймах. З Грицьком вони зуміли побудувати справжнє родинне гніздо зі своїми порядками, звичаями, проблемами. У їхній сім’ї панує мир і злагода, духовна і душевна гармонія, єдність інтересів, домашній затишок, взаємне кохання і радість буття. Якщо порівняти з сім’єю Христі і Грицька сім’ю Галі й Чіпки, то виявиться, що як кохана дружина Галя для Чіпки не так уже й багато зробила, адже лише на короткий час зуміла відволікти свого чоловіка від розбійництва, треба було переконати і впевнити власного чоловіка в тому, що чесною працею можна заробити більше, ніж розбоєм. До того ж у Грицька й Христі щороку народжувалася дитина. У Чіпки й Галі дітей не було зовсім. Кажуть, бездітна сім’я скривджена долею. Ця думка й звучить у підтексті роману, а з самого тексту твору випливає, що Бог так карав Чіпку за його злочини, насамперед за нічим не оправдане садистське вбивство багатодітного сторожа: позбавивши його сиріт годувальника, Чіпка втратив право стати батьком сам, був недостойний відчувати радість батьківства. І, мабуть, зовсім не випадково Чіпка, закутий у кайдани, по дорозі на каторгу, проходячи через Піски, зустрічається з Грицьком, який повертається з поля з повним возом – символом достатку, поваги в громаді, повертається з сином-спадкоємцем, якого змалку привчає до хліборобства. Цим автори підкреслюють, що у Чіпки все це теж могло б бути. Але він обрав інший шлях.

На відміну від інших односельців, які відвертаються від Чіпки, Грицько поводиться з ним як істинний християнин: не осуджує, а лише співчуває, запитує, що передати матері, яку він, Грицько, взяв догодовувати до її смерті. Звичайно, Грицько аж ніяк не сподівався почути з уст свого товариша дитинства і рідного сина Мотрі погрози на адресу матері та безпідставну зневагу до нього самого, товариша дитячих літ чіпки, а доброго приятеля й кума.

До питання № 2

Високими морально-етичними якостями наділена дружина чіпки Галя, яка виросла в сім’ї розбійника. цим привабливим жіночим образом автор доводить, що згубне середовище може породити не тільки моральних потвор, але й свою протилежність.

Галя ненавиділа батькове заняття, бачила його недопустимість, руйнівний вплив на людину. Жінка зробила усе, щоб врятувати чоловіка, заручилася обіцянкою, що він покине злодійство. Тихим ангелом-спасителем намагається вона стати для товариства і особисто для Чіпки. І на якийсь час має успіх: її чоловік покинув лихе товариство, став триматися дому, де панував родинний затишок. Він зайнявся купецькою справою, і от уже достаток у домі нагромаджувався не злодійством, а його чесною працею.

До питання № 4

Однією з найтрагічніших постатей в українській літературі є образ Мотрі – матері Чіпки Варениченка. Із психологічною переконливістю вмотивовано останній крок матері, яка, не витримавши страшних випробувань, що впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбійництва сина, викриває його злочин.

Мати не просто негативно ставиться до розбійництва сина, вона в силу своїх можливостей бунтує проти нього. Так слід розуміти переселення Мотрі в підсусідки до чужих людей, аби лише не бути свідком п’яних бешкетів у власній хаті і не благословляти своєю присутністю те, що неприйнятне для її натури. І коли до неї звертається по допомогу єдина вціліла з Хоменкової родини дівчинка, то Мотря, не вагаючись і хвилини, приймає єдине правильне рішення, продиктоване народною мораллю, за законами якої вона жила цілий вік. “Я знаю, хто ті розбишаки…- говорить вона дівчинці.- Мовчи!.. То мій син клятий!.. Цить… а то як почує – не животіти тоді ні тобі, ні мені…”. Цей жорстокий вчинок сина дав Мотрі зрозуміти, що він не спиниться й перед найтяжчим злочином матеревбивства.. Образ матері-страдниці, її рішення і дії набувають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління карали і злочин, і злочинця, ким би він не був. Такий поворот у розвитку образу цієї трагічної особистості засвідчує неминучість перемоги добра над злом як однієї з етичних засад нашого народу.

До питання № 7

У прірву штовхають Чіпку погані товариші, їхні прізвища самі красномовно говорять за себе: Лушня, Матня та Пацюк. Це ходячі черева, покидьки громади, що стоять, власне, поза нею. Спритно використовують вони чіпку, пропиваючи все його добро, а потім ведучи на шлях злодійства. Мати прагне спинити сина, коли вже слово не допомагає, вона скаржиться на нього у волость. Нечипора посадили в чорну, але товариство його визволило. Намовлений Лушнею, чіпка прогнав матір з рідної хати.

Це й був його перший злочин: порушення Господньої заповіді, яка вимагає шанувати батька й матір. Моральний бар’єр був знятий, і порушення заповідей “Не вкради!” і “Не вбий!” вже не приносить душевних страждань героєві. Саме Лушня пропонує виправдання крадіжки: не крали, а своє одбирали. Слід зауважити, що розмови про “відбирання свого” з боку таких ледарів, як Лушня, Матня й Пацюк, а потім і Чіпка, звучать як блюзнірство, так само, як і скарги на світову кривду від тих людей, хто цю кривду лише стокротно примножують).

5. Робота зі словником літературознавчих термінів (поглиблено)

Літературний тип – це узагальнений образ людської індивідуальності, яка найбільш можлива, характерна для певного суспільного середовища в певний час.

Типізація є обов’язковою умовою створення образу. Вона передбачає “визначення головного, відмову від другорядного, несуттєвого та, водночас, суто індивідуальне, чуттєво-конкретне вираження цього загального.

Особливості типізації героїв

Особливості типізації залежать від світогляду письменника, тобто від його філософських, естетичних, етичних, релігійних та ін. поглядів на світ, а також від переконань, принципів пізнання, ідеалів.

Особливості типізації героїв залежать від художнього напряму, особливостей роду, виду і жанру твору. В епічних творах письменник використовує такі засоби типізації, як дії, вчинки, діалоги, монологи, авторську розповідь, портрет.

Характер героя розкривається також у ставленні до навколишньої дійсності, природи, соціальних та політичних подій. Так, у романі Панаса Мирногота Івана Білика головний персонаж Чіпка болісно реагує на всі факти соціальної несправедливості.

Важливим засобом типізації є мова героїв. У кожного героя повинна бути своя лексика, інтонація, побудова речень.

У характеристиці персонажів значну роль відіграє портрет. Часто зовнішність героя дає уявлення про риси його вдачі, смаки, уподобання, одним словом – особливості характеру. Іноді портрет є справжнім дзеркалом душі.

У типізації образів використовують і художні деталі. Французьке Detail – подробиця, дрібниця, частка цілого. Є деталі зорові і звукові – звучання предмета.

6. Міні-дослідження

Оберіть собі персонаж і виявіть засоби його типізації. Думку аргументуйте текстом твору.

IV. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

1. Заповнити таблицю Елвермана.

2. Застосовуючи технологію ПРЕС, дайте відповідь на питання: “Який жіночий образ, на вашу думку, є найбільш трагічним?”

Учень при відповіді використовує такі словесні форми:

□ Я вважаю, що… (Озвучення позиції);

□ Оскільки… (Обгрунтування позиції);

□ Наприклад. (Наведення прикладів);

□ Таким чином… (Підбиття підсумків).

3. Складіть порівняльну характеристику Мотрі і Явдошки

4. Сформулювати відповідь на питання одним реченням.

“У чому новизна й масштабність образів роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Колективна рефлексія. Діалог

Ø Подивіться на наш клас. Що ви помітили? Як же ми виконали своє навчальне завдання?

Ø Як ми можемо себе оцінити? Чому?

Ø З яким настроєм закінчується урок?

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Повторити матеріал уроку за допомогою конспекту.

2. Скласти порівняльну характеристику Галі та Христі.

3. Підготуватися до уроку – підсумкової конференції.



(1 votes, average: 5.00 out of 5)