Аналіз “Гамлета” В. Шекспіра
Знаменитий англійський драматург і поет Вільям Шекспір є автором безсмертної трагедії про принца Гамлета. Гамлет – це скорботний образ, який зародився на рубежі двох світів – старого світу феодалізму і нового світу капіталістичних відносин.
Цілком очевидно, що трагедією Гамлета є трагедія гуманізму того часу.
На прикладі особистості данського принца і інших персонажів п’єси Шекспір розкриває актуальну для того часу тему людської особистості та її становлення.
Його головний герой і інші персонажі знають лише примарний вигляд людського щастя і можуть про нього тільки мріяти. Вони намагаються слідувати засадам життя, які були прийняті в їх епоху, але змінити його перебіг і реалізувати свої мрії і бажання – не можуть.
Рок, яким їх нагороджує талановитий Шекспір, полягає в тому, що вони не можуть усвідомити реальних шляхів і способів, які могли б привести їх до щасливого і по-справжньому натхненного і радісного життя.
Такі можливості недоступні їм унаслідок самого устрою світу, в якому вони змушені жити, в такому житті їм недоступна навіть свобода думок і бажань. Саме розлад між їх ідеалами, мріями і тією жорстокою дійсністю, з якою вони змушені стикатися, викликають у них так звану “гамлетівську” скорботу.
Мрії та їх крах
У 1601 році Вільям Шекспір відтворив у своїй п’єсі знамениту, древню легенду про данського принца Гамлета. Події, описані в “Гамлеті” , відносяться до куди більш давніх часів, ніж епоха, в якій жив і творив сам автор (легенда про Гамлета відноситься до 9-10 століття).
Але описувані їм люди, їхні думки, бажання, почуття, переживання, пороки й чесноти з точністю відображають дійсність, в якій жив Шекспір.
У драматичній п’єсі про Гамлета автор розповідає про те, як зі смертю батька ідеали молодого принца починають валитися і повністю змінюється його життя. Він розуміє, що його ідеал матері – нереальний, що батько убитий його ж власним дядьком, і він відчайдушно бажає відновити справедливість.
Гамлет не роздумує про наслідки, він вершить вищу справедливість, будучи чесною і благородною людиною, він бажає, щоб винуватець смерті його батька Клавдій – усвідомив свій злочин і поніс за це покарання. На шляху своєї помсти Гамлет не зупиняється ні перед чим, але при цьому він не може відмовитися від свого шляхетного характеру, його терзають постійні сумніви.
Він готує для вбивці пастку, в яку потрапляє сам же – унаслідок своєї глибокої, чесної і відкритої Божій волі людської натури. Саме терзання і доля Гамлета показують читачеві в яких умовах перебували чесні і по-справжньому віддані принципам благородства і честі люди в епоху Шекспіра.
Автор прагнув показати головного героя, як ідеальну людину епохи Відродження.
Мислячі герої “Гамлета”
Шекспір піднімає гострі та актуальні для його часу питання і проблеми, але безсмертність його твору “Гамлет” говорить про те, що питання життя і смерті, честі і справедливості – це питання поза часом і поза різних культур і традицій.
Його колоритні персонажі мислять і відчувають відповідно тому часу, в якому живуть, але ми бачимо, що вони відчайдушно намагаються вирватися з в’язниці власних обмежень. Вони бажають мислити і відчувати більше, бути вище обставин і умов.
У цій п’єсі герої Шекспіра найбільш характерні проявами людської природи:
- Відданість; Чесність; Заздрість; Безкорисливість; Ницість; Благородство; Ненависть; Любов; Самовідданість; Корисність.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)