Історія створення “Гамлета” Шекспіра
Шекспір не винайшов сюжетів для своїх п’єс. Він переробляв вже відомі сюжети так, що вони знаходили інший, іноді принципово інший зміст. Про “Гамлеті” написано понад три тисячі книг і статей. Відомий вітчизняний шекспірознавець А. А. Аникст детально описав історію створення Шекспіром цієї великої трагедії. Прототипом головного героя “Гамлета” був принц Амлет, ім’я якого зустрічається в одній з ісландських саг Снорри Стурлусона. Він запам’ятався як напівлегендарний месник.
Історія принца Амлета була відома ще в язичницької Данії, тобто до 827 року. Літопис Саксона Граматика, в якій вперше зустрічається ця історія, була опублікована в XVI столітті французьким видавцем. Публікація зацікавила французького письменника Франсуа Бельфоре (1530-1583), який в своїх “Трагічних історіях” (+1576) опублікував сагу про Амлете французькою мовою. Англійська переклад був опублікований в 1608 році під назвою “Історія Гамблета”. У свій час вважалося, що Шекспір познайомився з історією Гамлета з цього перекладу. Однак трагедія Шекспіра була написана за сім-вісім років до його появи. Так що як раз англійський переклад оповідання Бельфоре з’явився внаслідок виняткової популярності шекспірівської п’єси. Але і до Шекспіра ми зустрічаємо згадки про “купі Гамлетів, розсипається пригорщами трагічні монологи”. А перша згадка про який відбувся за п’єсою “Гамлет” спектаклі відноситься до 1594 року. Автором дошекспіровского “Гамлета” був драматург Томас Кід. В Англії вже в XVII столітті існувала Палата книготорговців, яка реєструвала всі плановані до видання книги. Згідно зберігся реєстру 26 липня 1602 року пов’язаний з трупою Шекспіра видавець Робертс зареєстрував “Книгу, що називається Помста Гамлета, принца Датського, в тому вигляді, в якому вона недавно виконувалася слугами лорда-камергера”. Ця запис доводить, що трагедія була написана Шекспіром і поставлена на сцені до зазначеної дати. Прийнято вважати, що трагедія “Гамлет” була створена і вперше поставлена на сцені в 1600-1601 роках.
Вважають, що справді шекспірівський текст опублікований у виданні 1604 року, в той час як текст 1603 роки не тільки спотворений, а й удвічі коротше. На титульному аркуші публікації 1604 року підкреслювалося, що вона “доповнена вдвічі проти колишнього відповідно до справжньої і точної рукописом”. Важливо, що всі зміни вносилися самим Шекспіром, тому ми можемо стверджувати, що саме тут перед читачами з’явився найбільш повний текст трагедії. Після цієї публікації в текст було внесено лише одна істотна зміна: в так званому “акторському кварто” “Гамлета” 1676 року він був розбитий на різні акти відповідно до вимог теорії класицизму, що пред’являються до драми. Її невтомним прихильником і пропагандистом в Англії був сучасник Шекспіра драматург Бен Джонсон. Перше видання “Гамлета” в 1603 році взагалі не мало ніяких внутрішніх поділів: в такому вигляді спектакль і був представлений в англійському театрі кінця XVI – початку XVII століття, тобто за життя Шекспіра. У 1709 році англійський редактор шекспірівських творів М. Роу розділив текст на п’ять актів. З тих пір ця структура зберігається при публікації. Втім, при постановці трагедії така розбивка має лише умовне значення. Зазвичай в театрі п’єса йде в трьох частинах, причому режисери варіюють тривалість і співвідношення частин в відповідності зі своїм задумом. Адже театр значно змінився за ці триста років…
Новаторство Шекспіра в трагедії “Гамлет”
Трагедія “Гамлет” належить до поширеного в ту пору в Англії типу “трагедій помсти”. Вже на самому початку п’єси глядач чує про доконаний злочин. Принц Гамлет дізнається від тіні свого батька про підступний і підлий вбивстві. Отже, трон захоплений злочинцем! Відтепер спрага відплати охоплює принца, але… великий час розплати відкладається. Відстрочка відбувається завдяки художньої умовності. Звичайно, глядачі знають про те, що праведна кара неодмінно здійсниться, але сюжет трагедії розгортається саме в цьому проміжку – між фактом злочину і актом відплати.
Чим цікавіше, насиченим цей “проміжок” заповнений – тим цікавіше і цікавіше сюжет, тим багатшими художній зміст трагедії. Шекспір заповнив його самим новаторським на той момент чином: аналізом і самоаналізом людини тієї епохи. Гамлет спостерігає за людьми навколо себе, розмірковує про них. Однак ще більш важливим виявляється його нещадний і глибокий самоаналіз. Таким чином, якщо в переважній більшості трагедій помсти численні події ставали перешкодою для торжества справедливості, то у Шекспіра художній час розтягнуто завдяки самоаналізу головного героя, його коливань, сумнівів, численних спроб розібратися в епосі і знайти своє місце в ній.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)