Зображення повені людських почуттів у вірші Стояла я і слухала весну
Мета (формувати компетентності): Предметні (розкривати мотиви віршів; характеризувати композиційні й ритмомелодичні особливості, образи-символи, алегоричні образи); Ключові (уміти знаходити та систематизувати інформацію з різних джерел для виконання навчальних завдань; усвідомлювати значення етичних норм в особистому та суспільному житті, прагнути їх дотримуватися; уміти пов’язувати події художнього твору з реальним життям і робити висновки; логічно висловлювати власні думки; давати оцінку героям, використовуючи навички критичного мислення; критично оцінювати результати людської діяльності в природному середовищі); Загальнокультурні (виховувати повагу до життя-подвигу славетної українки, переконання, що за будь-яких обставин потрібно зберігати стоїцизм духу; усвідомлювати важливість духовної цінності неоромантичного світогляду; розуміти те, що любити “слово у вірші” – могутній засіб впливу на духовність, інтелект людини; розвивати естетичний смак).
Обладнання: підручник, портрет Лесі Українки.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ ЗАНЯТТЯ
ІІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
IV. ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ
Вступне слово вчителя
Наше життя – це не рівна, устелена трояндовими пелюстками дорога, на нашому життєвому шляху трапляються злети й падіння, часом буває дуже складно й здається, що виходу немає, що ти вже не в змозі йти далі. І як добре, коли поряд є людина, яка підтримає тебе у важку хвилину, подарує свою любов і ніжність, дасть мудру пораду й ніколи не зрадить. А це може зробити лише по-справжньому любляча людина. Мабуть, не буває родин, у яких не було б якихось труднощів, силу кохання яких неодноразово випробовували і розлука, і час, і якісь спокуси, і життєві труднощі. І тільки дійсно віддані одне одному люди проходять крізь усі ці випробовування, а їхнє взаємне кохання тільки зміцнюється. Дійсно, у коханні – і будні, і свята, а той, хто це розуміє, здатний пронести своє почуття крізь усе життя. Кохання – це почуття, яке живе вічно, яке долає нещастя, біль, горе, смерть… Воно таке сильне й водночас таке безсиле. Приносить людям щастя і горе. А безсиле тому, що життя не вічне, і коли гине та людина, яку ти кохаєш, то кохання не може допомогти. Кожний із нас хоч раз, але замислювався над тим, що таке кохання?
Без названих вами понять, без кохання, життя перетворюється на темряву, бруд та вічні пошуки себе. Тому творчість будь-якого поета чи прозаїка – це передусім історія його кохання, інтриг і пристрастей. Така історія була й у житті Лесі Українки. Небагато – усього лише кілька поезій – розповідають про її інтимні почуття. Найбільше значення в житті поетеси мали двоє чоловіків. Другий (виходячи із послідовності знайомств), Климентій Квітка, був її однодумцем, товаришем-порадником і – законним чоловіком. Перший, Сергій Мержинський, був її пристрасною любов’ю. Найкращі й нечисленні інтимні вірші лесі Українки присвячені саме йому. Вони познайомилися в Ялті в 1897 році. Двоє самотніх людей, надломлених важкою хворобою. Він стриманий, скромний, делікатний молодий чоловік 27 років, синьоокий, красивий, з хворобливою матовою шкірою. Демократ, революціонер, засновник політичних гуртків у Києві та Мінську. Вона на рік молодша, тендітна, худенька, сором’язлива, схожа на зовсім юну дівчину. Одного разу революціонер Павло Тучапський порекомендував своєму хворому на туберкульоз другові Сергію Мержинському підлікуватися в Ялті й мимохідь зауважив, що там той зможе побачити Ларису Петрівну Косач, талановиту поетесу й розумну жінку, з якою навряд чи буде нудно в маленькому курортному містечку. Зрозуміло, Мержинський скористався порадою соратника й відвідав Лесю в Ялті. Вона йому відразу сподобалася. Чим далі продовжувалося знайомство, тим тепліше й щиріше ставилася поетеса до нового друга. Йому першому прочитала вона п’єсу “Блакитна троянда”, з боку скромної Лесі це було знаком особливої прихильності та довіри. Удалося встановити, що її ноктюрн “Стояла я і слухала весну”, на який, уважалося, її надихнув Мержинський, насправді був присвячений Максимові Славінському. Саме в чарівному куточку Полісся, серед замріяних верб на березі спокійного озерця, прийшло до юної поетеси перше світле почуття. Максим Славінський – виходець з освічених селян – познайомився з Ларисою влітку 1886 року в Колодяжному, де її батьки мали чималий маєток. Максимові було вісімнадцять, Лесі – п’ятнадцять. Коли вони знову зустрілися влітку 1892 року, взаємні почуття спалахнули з небаченою силою. То було перше, ще дівоче кохання волинянки. Так чи не так, а з іменем Славінського пов’язано чимало перлин Лесиної інтимної лірики: “Горить моє серце”, “Стояла я і слухала весну”, “Хотіла б я піснею стати”, “Сон літньої ночі”… Вона зверталася до “пана Максима”: “Милий мій! Ти для мене зруйнований храм.” Але після того, як Славінський раптово одружився, Леся Українка зняла присвяту йому зі свого ноктюрна.
Виразне читання тексту
Бесіда за змістом прочитаного
1. Які враження у вас викликав вірш? 2. Як авторка змальовує почуття кохання? 3. Чи є це почуття щирим, на ваш погляд? 4. Чому поетеса звертається до образу весни? 5. Які художні засоби домінують у творі? Із чим це, на вашу думку, пов’язане?
Робота з таблицею
Назва поезії |
Вид лірики |
Тема |
Ідея |
Художні засоби |
Римування, віршовий розмір |
Автобіографічні мотиви |
Враження від поезії |
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати твір “Лісова пісня”.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)